Значення фразеологізму “Врізати дуба”
Врізати дуба – померти. Щодо даного фразеологізму, мабуть, є більш доречне питання не про його значення, а про його походження. Чому, власне, “дати дуба” означає померти. Лінгвісти пояснюють це ототожненням людини з поваленим, мертвим деревом: “Лежить як колода”; “Дуплясте дерево стоїть, а міцне валиться”. А так само з тим, що небіжчика зазвичай укладають в дерев’яну труну: “Ні пашить, ні дихає, в сухому дереві лежить”, “домок о шостій дощок і дерев’яний кожух”.
Але чому саме дуб, а, наприклад, не клен або осика? І тут вчені знаходяться. А тому, що є в російському фольклорі поняття “задубіти”, тобто замерзнути. Або ось: В давнину на Русі знатних ховали в трунах, видовбаних в стовбурах зрубаних дубів. Вважається, що всі ці пояснення притягнуті за вуха, але інших немає.
Синоніми виразу “дати дуба”
- Віддати кінці; Відкинути ковзани; Окочуритися; Загнутися; Здохнути; Померти; Перекинутися; Скопититися; Відкинути копита; Протягнути ноги; Відкинути кігті; Гігнутися; Врізати дубаря.
Класифікація смертей
“Ну, царство небесне, – погодився Безенчук, – переставилася, значить, старенька… Старенькі, вони завжди переставляються… Або богові душу віддають – це дивлячись яка старенька. Ваша, наприклад, маленька і в тілі, – значить, “переставилася” … А, наприклад, яка побільше, та схуднувша – та, вважається, “богу душу віддає” …
– Тобто як це вважається? У кого це вважається?
– У нас і вважається. У майстрів… Ось ви, наприклад, чоловік видний, піднесеного зростання, хоча і худий. Ви, вважається, якщо не дай бог помрете, що “в ящик зіграли”. А який чоловік торговельний, колишньої купецької гільдії, той, значить, “наказав довго жити”. А якщо хтось чином поменше, двірник, наприклад, або хто з селян, про того кажуть – “перекинувся” або “ноги простягнув”. Але наймогутніші коли помирають, залізничні кондуктора або з начальства хто, то вважається, що “дуба дають”. Так про них і кажуть: “А наш-то, чули, дуба дав” …
Вражений цією, дещо дивною класифікацією людських смертей, Іполит Матвійович запитав:
– Ну, а коли ти помреш, як про тебе майстри скажуть?
– Я людина маленька. Скажуть “гігнулся Безенчук”. А більше нічого не скажуть.
І строго додав:
– Мені “дуба дати” або “зіграти в ящик” – неможливо. У мене комплекція дрібна” (Ільф і Петров “12 стільців”)
Використання фразеологізму “Дати дуба” в літературі
“Ой, яка брудна рана! .. Хто це вас? .. – Ой, пала! – Завив Венька. – Дуба дасть… ” (В. Астаф’єв, “Сумний детектив”)
“В Літньому саду виступав якийсь силач, який лягав під машину. Я подивився, а потім пішов до директора і питаю: “Скільки ви мені дасте, якщо я теж ляжу?” Він каже: “А якщо ти дуба даси, хто тоді відповідати буде?” (В. Каверін, “Відкрита книга”)
“Дивись, дуба там не дай, візьми хоч мою шубу” (П. Николин, “Нові дворики”)
“Ні, я-то ж теж трохи дуба не дав! – Згадав Колька… – Туди їхав, у мене заглохло. Я з годину, напевно, возився… Руки поморозив… Я ж цілком міг дуба дати!” (В. Шукшин, “Начальник”)
“Година прийде і ось він зляже. І помре. Ну що ж! Втомився. І, напевно, хтось скаже: Дід Данило дуба дав” (А. Твардовський.)
(2 votes, average: 4.00 out of 5)