Зміни в духовному житті в 1985-1991 роках

Соціально-політичні зміни в суспільстві в період перебудови торкнулися і духовного життя радянських громадян. Для народу стали доступні свобода слова, віросповідання, совісті і гласність все те, що довгі роки перебувало під суворою забороною керівництва держави.

Гласність
Політика гласності була продемонстрована самим генеральним секретарем ЦК КПРС М. Горбачовим ще на початковому етапі правління. Під час візиту до Ленінграда, без узгодження з членами Політбюро, Горбачов почав безпосередньо спілкуватися з народом, піднімаючи теми, які обговорювалися тільки в тісних колах членів уряду.

Вперше за всю історію СРСР, політика вищого керівництва відкрито доносилася до широких мас. Вже до кінця 1985 року, поступово слабшала державна цензура критичні матеріали в газетах, журналах, на радіо і телебаченні не піддавалися забороні, а іноді і заохочувалися владою.

Радянський народ отримав можливість відкрито висловлювати своє невдоволення роботою державних структур, в тому числі і КДБ, чиновників на місцях і вищого партійного керівництва. З впровадженням політики гласності почався крах офіційної радянської ідеології.

Соціалізм в очах населення, нерозривно був пов’язаний з демократією, а не зі старими комуністичними принципами, які значно втратили свою актуальність. Деякі посадові особи робили спроби ліквідації гласності, як загрозливого для комунізму явища.

Проте зупинити розкріпачення народної свідомості виявилося неможливим. Новий погляд на історичне минуле. Різкий перехід від “застою” привів до деякого переосмислення народом радянської історії.

Одночасно з масштабною підготовкою до святкування 70 річниці Великого Жовтня, по державі поширюються скандальні публікації про сталінські репресії, і ретельно приховуваних фактах Громадянської війни.

Вперше свято на честь приходу до влади більшовиків опинився під загрозою зриву. У цей період була створена спеціальна комісія при Політбюро, що займається розслідуваннями злочинів сталінського режиму.

Вже до середини 1988 року, були посмертно реабілітовані політичні противники Сталіна, які стали жертвами тоталітарної машини радянського вождя Н. І. Бухарін, Л. Б. Каменєв, А. І, Риков, Г. Є. Зінов’єв.

Верховною Радою СРСР було прийнято декларацію, в якій насильницька депортація народів Радянського союзу в 40-х роках була визнана як політична репресія. У 1990 році М. Горбачов особисто оголосив справжню кількість жертв більшовицького терору, яке досягало кілька десятків мільйонів чоловік.

Шокований народ СРСР сприйняв таку інформацію з величезним болем і обуренням – про подальшу авторитетності комуністичної партії не могло бути мови.

Література, телебачення і преса
У період перебудови, в СРСР почали поступово повертатися діячі культури, які з політичних мотивів довгі роки перебували у вимушеній еміграції. Радянські видавництва масово почали публікувати твори заборонених раніше авторів.

Для широкої громадськості стали доступними праці А. Солженіцина, М. Булгакова, І. Северяніна, Б. Пастернака, М. Бахтіна, а також книги релігійного змісту Коран, Біблія, Тора. Небувалою популярністю користувалися і друковані засоби масової інформації тиражі неполітичних видань в період перебудови зросли в десятки разів.

У газетах почали друкувати листи читачів, які приходили до редакції. Початок такої тенденції поклала мешканка Ленінграда, яка написала в газету “Радянська Росія” статтю, в якій закликала народ захистити честь Сталіна і не зраджувати комуністичні ідеї.

У відповідь реакцією стали тисячі листів, в яких радянський народ висловлював відкриту критику сталінізму. Величезну роль у розвитку духовного життя зіграло телебачення, на якому вперше почали транслюватися зарубіжні телепередачі і фільми, що відкрили радянським людям західний світ, який довгий час був недоступним.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Зміни в духовному житті в 1985-1991 роках