“Злочин і кара” Ф. М. Достоєвського. Образ Родіона Раскольникова. “Теорія” Раскольникова: її сутність і проблематика – Росія – РОМАН ХІХ СТ

Мета – формувати компетентності: Предметні (знання особливостей перебігу російського літературного процесу ХІХ ст.; розуміння значення творчого доробку Ф. М. Достоєвського для розвитку романістики та особливостей тогочасної романістики; розуміння сутності “теорії” головного героя роману “Злочин і кара”; уміння характеризувати образ головного героя літературного твору; творчі здібності; аналітичне мислення; культуру мовлення; естетичний смак); Ключові (уміння вчитися: навички самостійної роботи; пізнавальну активність; комунікативну: навички спілкування в колективі; інформаційну: уміння знаходити потрібну інформацію та презентувати її; загальнокультурну: прагнення зрозуміти світ довкола себе; прагнення літературної освіченості; почуття справедливості й гуманізму).

Тип уроку: урок опанування нових знань і формування на їхній основі вмінь та навичок.

Основні терміни й поняття: тема, проблема.

Обладнання: портрет Ф. М. Достоєвського, тексти роману “Злочин і кара”, ілюстрації до нього.

Ти сам – свій Бог, ти сам свій ближній,

О, будь же власним ти Творцем,

Проваллям будь і верхнім, й нижнім,

Своїм початком і кінцем.

Д. С. Мережковський (переклад О. Г. Куцінко)

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Перевірка домашнього завдання. “Методика взаємозапитань”

(Учні ставлять одне одному запитання й відповідають на них. Якщо діти не зважили на якісь важливі деталі, запитання формулює вчитель.)

IІI. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Провідні мотиви роману “Злочин і кара” Ф. М. Достоєвського – падіння моральності, людське роз’єднання, зростання злочинності та трагедія “маленької людини”. Автор усвідомлює, що всі злочини, внутрішні страждання й метання головного героя, докори сумління й боротьба розуму та серця є відображенням конфліктів і парадоксів навколишньої дійсності. Перед тим, як підтвердити чи спростувати цю думку, пропоную докладніше познайомитися з головним героєм роману.

IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Робота з епіграфом

· Як ви розумієте епіграф до уроку?

2. Аналіз образів героїв літературного твору (робота В групах)

· У 5 групах схарактеризуйте образ Родіона Раскольникова: 1-ша група – зовнішній вигляд, 2-га – риси характеру, 3-тя – сутність та проблематику його “теорії”, 4-та – злочин і покарання героя, 5-та – шлях духовного відродження.

Очікувані відповіді

1-ша група. ЗОВНІШНІЙ вигляд Родіона Раскольникова. Зовнішність героя змальовано двічі. Опис Раскольникова у романі починається з першої глави: “Він був напрочуд гарний з себе, з прекрасними темними очима, темно-русявий, стрункий, на зріст вище середнього. <…> Він був так погано вдягнений, що інша, навіть звична до всього, людина посоромилася б удень виходити в такому лахмітті на вулицю”. Ми знайомимося з молодим чоловіком, який перебуває у хворобливому стані. Він похмурий, задумливий і замкнений у собі. Родіон Романович Раскольников – колишній студент університету, що полишив заняття на юридичному факультеті. Разом з автором ми бачимо скромну обстановку кімнати, де живе молода людина: “Комірчина його містилася під самісіньким дахом високого п’ятиповерхового будинку і скидалася більше на шафу, ніж на житло. <…> Ця малюсінька комірчина, кроків на шість завдовжки, мала жалюгідний вигляд з своїми жовтенькими запиленими шпалерами, що скрізь повідліплювалися від стін, і була така низенька, що хоч трохи високій людині ставало в ній моторошно, і все здавалося, що от-от стукнешся головою об стелю. Меблі пасували до приміщення: було три старих стільці, не зовсім справних, фарбований стіл в кутку, на якому лежало кілька зошитів і книжок; вже з самого того, який товстий Шар пилу укривав їх, видно було, що до них давно вже не доторкалася нічия рука; і, нарешті,- незграбна велика софа, яка займала мало не всю стіну і вшир половину всієї кімнати, колись оббита ситцем, але тепер геть уся обідрана, що правила Раскольникову за ліжко. Часто він спав на ній так, як був, не роздягаючись, без простирадла, вкриваючись своїм старим, зношеним студентським пальтом і користуючись невеликою подушечкою, під яку підкладав усе, що мав з білизни, чисте і брудне, щоб було вище в головах. Перед софою стояв маленький столик”. Уважно розглядаємо зношені деталі одягу. Родіон раскольников перебуває у вкрай скрутному становищі. У нього немає ані копійчини, аби покрити борг за квартиру, сплатити за навчання.

Пізніше Достоєвський створив інший портрет Родіона Романовича – після злочину він нагадує людину, що насилу долає сильний фізичний біль: “Всі ці муки так його знесилили, що він ледве посувався. Піт виходив з нього краплями, шия була геть мокра. <..> Страшний холод охопив його, але холод був і від гарячки, яка вже давно почалася в нього під час сну. А тепер раптом вдарив такий озноб, що мало зуби не повилітали, і все в ньому так і Заходило”. Подібний Метод дворазового портретизування автор застосував і в описі зовнішності інших персонажів – зокрема, Соні та Свидригайлова. Цей художній прийом дозволив письменникові показати, що його герої за незначний час здолали важкі випробування, які відбилися на їхній зовнішності.

2-га група. Риси характеру Родіона. Достоєвський характеризує Раскольникова у романі “Злочин і покарання” поступово. Спочатку ми знайомимося з портретом героя, потім починаємо дізнаватися про особливості його вдачі. Раскольникову притаманно багато рис, що суто по-людськи привертають до нього увагу. Він чесний, здатний до співчуття та співпереживання. Останні свої гроші, мідь і срібло з рубля він залишає Мармеладовим. Щоправда, потім хоче повернутися й забрати їх, але не робить цього: “Виходячи, Раскольников устиг засунути руку в кишеню, загріб скільки потрапило мідяків, що залишалися з розміняного в пивниці карбованця, і непомітно поклав на вікно. Потім уже на сходах він схаменувся і хотів був повернутися. “Ну й дурницю я зробив,- подумав він,- тут у них Соня є, а мені самому потрібно”. Та зміркувавши, що взяти назад уже не можна і що все-таки він і Без того не взяв би, він махнув рукою і пішов додому”. Він сильний, талановитий молодий чоловік, розумний і освічений, гордий і незалежний. Принизливе матеріальне становище, у якому він опинився, робить його похмурим і відлюдькуватим. Його дратує спілкування з людьми. Будь-яка допомога з боку близького друга Дмитра Разуміхіна або літньої матері видається йому принизливою.

3-тя група. “Теорія” Раскольникова, її сутність та проблематика. Уже з перших сторінок роману “Злочин і кара” головний герой пригнічений власною філософією, яка дозволяє кров по совісті. Спостерігаючи за життям своєї країни, замислюючись над світовою історією, Раскольников дійшов висновку, що не лише історичний прогрес, а й будь-який інший розвиток відбувається ціною чиїхось страждань, жертв і крові. Герой розподілив людство на дві категорії: є люди, які смиренно сприймають свою долю, а є такі, що порушують моральні норми та громадський порядок. Визначні особистості – Лікург, Магомет, Наполеон – не зупиняються перед жертвами, насиллям, кров’ю заради реалізації своїх ідей. Світ улаштований так, що розвиток суспільства відбувається в процесі знищення “тремтячих створінь” сильними світу цього: “Я просто вбив, для себе вбив, для себе самого, а там, чи став би я чиїмсь благодійником, чи все життя, мов павук, ловив би всіх у павутиння і з усіх живі соки висмоктував, мені в ту мить, певно, однаково було!.. І не гроші, головне, потрібні мені були, Соню, коли я вбив; не стільки гроші потрібні були, як інше… Я це все тепер знаю… Зрозумій мене: може, тим же шляхом ідучи, я вже ніколи більше не убив би вдруге. Мені інше треба було узнати, інше штовхало мене під руки: мені треба було узнати тоді, і якнайшвидше узнати, воша я, як усі, чи людина? Зможу я переступити чи не зможу? Зважусь нахилитися і взяти чи ні? Тремтяче я створіння, чи право маю…”. Родіон уважає, що, скоївши вбивство “баби”, перевірить свої ідеї, зможе почати нове життя й ощасливити людство. Справа в тому, що життєві ситуації, у які потрапляє Раскольников, не лише не відвертають його від ідеї вбивства, а наче наштовхують на неї.

4-та група. Суть злочину та покарання героя. У реальному житті все відбувається інакше, ніж замислив Раскольников. Разом із жадібною лихваркою гине вбога Лизавета Іванівна, яка нікому не заподіяла зла. Пограбування не вдалося. Раскольников не зміг змусити себе скористатися краденим. Йому гидко та страшно. Він розуміє, що даремно розраховував на роль Наполеона. Переступивши моральну межу, позбавивши життя людини, герой усіляко уникає спілкування з оточуючими. Знедолений і хворий, він опиняється на межі божевілля. родина Раскольникова, його друг Дмитро Разуміхін безуспішно намагаються зрозуміти стан юнака, підтримати нещасного. Гордий молодий чоловік відкидає турботу близьких і залишається на самоті зі своєю проблемою. “Але навіщо ж вони мене так люблять, якщо я не вартий!” – вигукує він.

Після фатальної події герой змушує себе спілкуватися з незнайомими людьми. Бере участь у долі Мармеладова та його сім’ї, віддаючи надіслані матір’ю гроші на похорон чиновника. Рятує від розтління дівчину. Благородні пориви душі швидко поступаються місцем роздратуванню, суму й самотності. Життя героя ніби розділилося навпіл: до вбивства і після нього. Він не почувається злочинцем, не усвідомлює своєї провини. Найбільше він переймається через те, що не витримав випробування. Родіон намагається заплутати слідство, зрозуміти, чи підозрює його розумний і хитрий слідчий Порфирій Петрович. Постійне удавання, напруження та брехня позбавляють його сил, спустошують душу. Герой відчуває, що діє неправильно, але не бажає визнавати своїх помилок.

5-та група. ШЛЯХ духовного відродження Родіона. Відродження до нового життя почалося після знайомства Родіона Раскольникова із Сонею Мармеладовою. Вісімнадцятирічна дівчина також перебувала у вкрай тяжкому стані. Сором’язлива, скромна від природи героїня змушена жити “За жовтим квитком”, продавати своє тіло, тільки б урятувати від голоду свою родину. Вона постійно зносить образи та приниження, відчуває страх. Автор називає її неприкаяною. Але ця слабка істота має добре серце та щиро вірить у Бога, а ця віра допомагає Соні не тільки вистояти, а й підтримувати оточуючих. Любов Соні вберегла Родіона від загибелі. її жалість спочатку викликає у гордого юнака протест і обурення. Але саме Соні він довіряє свою таємницю і саме в неї шукає співчуття та підтримки. Змучений боротьбою із самим собою, Раскольников, за порадою подруги, визнає свою провину та вирушає на каторгу. Він не вірить у Бога, не поділяє переконань Соні. Думка про те, що щастя та прощення слід вистраждати, незрозуміла героєві. Терпіння, турбота й глибоке почуття дівчини зрештою допомагають Родіонові Раскольникову звернутися до Бога, покаятися й почати жити заново.

3. Узагальнення вчителя

– У чернетках Достоєвського збереглися нотатки, пов’язані з психологічним портретом Раскольникова,- письменник хотів наділити головного героя такими характеристиками, як “Непомірна гордість, зарозумілість і презирство до суспільства”, водночас автор підкреслював, що “Деспотизм – його риса”. Однак у процесі роботи образ персонажа ускладнився; свідченням тому є відгук, який дає Родіонові його університетський товариш Дмитро Разуміхін: “У ньому два протилежних характери по черзі змінюються”. З одного боку, Раскольников похмурий, з іншого – він здатний на щирі поривання. Так, уперше потрапивши до Мармеладових, герой непомітно кладе всі свої гроші на вікно їхньої кімнати; він заступається за Соню, яку Лужин звинувачує в крадіжці; його прихильність до людей часом народжується зі співчуття, а тому він тепло згадує про “хвору дівчинку” – своє перше кохання. При цьому Родіон свідомо дистанціюється від суспільства – навіть “Перебуваючи в університеті, майже не мав товаришів, усіх цурався, ні до кого не ходив і у себе приймав неохоче. А втім, і від нього незабаром усі відвернулися. Ні в загальних сходках, ні в розмовах, ні в забавах, ні в чому він якось не брав участі. Вчився він посилено, не жаліючи себе, і за це його поважали, але ніхто не любив”.

А теорія Раскольникова про можливість піднестися над людьми, із презирством ставитися до їхніх законів не знайшла підкріплення у його власній долі. Повністю вбити в собі совість та злетіти у гордій самотині над “людським мурашником” не може навіть найвитонченіший злодій, не те що людина з роздвоєною особистістю. Можливо, тому автор і прирік Раскольникова на самотність. Достоєвський усією образною системою роману переконливо довів, що не можна виправдати теорію насильства, убивства, якою б благородною метою її не аргументували.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗДОБУТИХ ЗНАНЬ

Складання сенкана

· Складіть сенкан “Родіон Раскольников”.

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

Інтерактивний прийом “Запитання авторові”

· Про що б ви запитали Ф. М. Достоєвського, якби мали нагоду поговорити з ним? Чому у вас виникли такі запитання?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Для всіх: дочитати роман “Злочин і кара” Ф. М. Достоєвського.

Випереджальне (Групове; 9 домашніх груп): схарактеризувати образи роману (образи розподіляє вчитель) за правилами рольової гри “Перевтілення” (образи для характеристики: Софія Семенівна Мармеладова, Катерина Іванівна Мармеладова, Семен Захарович Мармеладов, Альона Іванівна, Лизавета Іванівна, Амалія Федорівна Ліппевехзель, Аркадій Іванович Свидригайлов, Петро Петрович лужин, Петербург).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

“Злочин і кара” Ф. М. Достоєвського. Образ Родіона Раскольникова. “Теорія” Раскольникова: її сутність і проблематика – Росія – РОМАН ХІХ СТ