ЗІРКА МЕНЗАТЮК. ІСТОРІЯ РІДНОЇ КРАЇНИ У ПРИГОДНИЦЬКІЙ ПОВІСТІ “ТАЄМНИЦЯ КОЗАЦЬКОЇ ШАБЛІ”. АНАЛІЗ ПОВІСТІ. ФАНТАСТИЧНЕ І РЕАЛЬНЕ В НІЙ. РОБОТА З ТЕКСТОМ – Світ фантазії, мудрості (продовження)
Мета:
– ознайомити учнів із життям та творчістю Зірки Мензатюк; фрагментарно ознайомити їх зі змістом повісті; дати поняття про епічний твір;
– активізувати пізнавальну діяльність учнів; розвивати навички виразного читання, переказу;
– виховувати почуття патріотизму, пошану до історичного минулого нашого народу, почуття національної гідності.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Обладнання: портрет письменниці, фото історичних пам’яток України, мультимедійна презентація.
Теорія літератури: епічний твір.
Твої, Україно, найкращі сини
І дочки за тебе молилися.
І моляться ревно й сьогодні вони,
Щоб їхні надії справдилися.
Д. Білоус
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1. Слово вчителя
Минуле нашої Батьківщини славетне й багате на незвичайні події. Яскравою сторінкою української історії є визвольна боротьба нашого народу за незалежність, у якій величезну роль відіграли козаки. Цій темі присвятила свій твір “Таємниця козацької шаблі” Зірка Мензатюк.
2. Робота з епіграфом
(Учитель читає вголос епіграф уроку, залучає до бесіди учнів.)
· За що моляться сини й дочки України? (За мир, незалежність, щасливу долю нашої країни.)
ІІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
(Учні записують у зошити тему уроку, епіграф.)
IV. ОПРАЦЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Слово вчителя (учитель може скоротити повідомлення про письменницю, текст наведено як інформацію для педагога)
Зірка Мензатюк народилася 21 жовтня 1954 року в селі Мамаївцях Кіцманського району Чернівецької області. Писати почала, коли навчалася в другому класі. Це сталося так: одного разу вчителька задала написати вдома переказ “Ліс восени”. Почавши з переказу, Зірка написала про лисячу нору, яку бачила в лісі, про білочку, що збирала ліщинові горіхи, а далі й про те, яким ліс стане взимку, коли його засипле сніг. Замість кількох рядочків переказ розтягнувся на цілих п’ять сторінок. І їй так сподобалося викладати на папері власну розповідь, що письменниця на цьому не зупинилася і написала ще й віршовану “Казку про кицю Мурку і дівчину Ганну”, а в наступні дні – чимало віршиків. Однокласники чомусь не повірили, що дівчинка пише вірші сама, і почали говорити, що все те написав її прадід Олекса та й закопав, а вона викопала і видає за свої.
Закінчивши школу, Зірка вступила на факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Вступ насправді виявився нелегким, але їй допомогли численні публікації творів у газетах, здобуте перше місце на обласній олімпіаді з української мови і літератури та ще рекомендація Спілки письменників, яку вона дістала як авторка-початківець.
Закінчивши 1977 р. університет з дипломом із відзнакою, вона працювала кореспондентом газети “Радянська Україна”. Робота була цікавою і відповідальною, проте невдовзі письменниця почала відчувати, що пише не про те, не так, як хоче, тому відмовилася від кар’єри, залишила газету і присвятила себе творчості для дітей.
З 1995 р. Зірка Мензатюк – член Національної Спілки письменників України; з 1997 р. веде в дитячому журналі “Соняшник” рубрики “Храми України”, “Фортеці України”, “Щоб любити”, “Щоденник мандрівника”; з 2004 р.- автор рубрики про святині України в освітній радіопередачі для школярів “АБЦ” Національного радіо.
Казки письменниці почали друкувати в журналах “Барвінок”, “Соняшник”, “Малятко”, у закордонному журналі “Веселка”, який виходив у США і Словаччині.
1990 року видавництво “Веселка” випустило її першу книжку казок “Тисяча парасольок”. Невдовзі в тому самому видавництві вийшла друга книжка “Арніка” (1993) – казка про найчарівніше зілля Карпат. У видавництві “Лелека” побачила світ книжка “Мільйон мільйонів сестричок” (1999).
2002 р. як спеціальний випуск журналу “Соняшник” вийшла друком книга про найвідоміші церкви та монастирі України, адресована дітям, “Наші церкви: історія, дива, легенди”, де в цікавій, доступній формі письменниця оповідає про різні стилі церковної архітектури, будову іконостаса, про чудові ікони України, найвизначніших українських святих, вміщує легенди і перекази, багато з яких на той час публікувалися вперше.
Не могла письменниця не написати і казок про Київ – нашу столицю – казкове місто, про яке складали казки ще за княжих часів. Усі ми їх знаємо: казку про киянина з Подолу Кирила Кожум’яку, про чарівницю Добраду та ін. І от 2006 р. “Видавництво Старого Лева” надрукувало книгу під назвою “Київські казки”. Цього самого року у видавництві побачили світ ще два видання письменниці – “Таємниця козацької шаблі” і “Казочки-куцохвостики”, яке здобуло титул “Книжка року – 2006” у номінації “Дитяче свято” і 3-тю премію київського ярмарку “Книжковий світ – 2006” у номінації “Краща дитяча книга”.
Зірка Мензатюк – лауреат міжнародного літературного конкурсу в США, літературної премії імені Лесі Українки, імені Наталі Забіли.
2. Повідомлення учнів про козаків
Військовий лад
Усі важливі справи вирішувала військова рада, що в ній брали участь усі козаки. Рада вибирала старшого, судила більші провини, укладала умови з державами, що бажали наймати козаків на службу, подавала плани воєнних походів. Військові ради організовували в міру потреби, часом і щодня; голосування відбувалося окликами.
Козацьке військо мало свої окремі уряди. Старший або гетьман проводив усім військом і під час війни мав необмежену владу над козаками; але після походу в усьому відповідав перед радою. Писар вів канцелярію й рахунки війська. Осавули заступали гетьмана і служили йому за ад’ютантів. Обозний керував табором і артилерією. Судді судили козаків.
Звичаї козаків
Козаки носять на маківці голови чуб, великий, наче жмуток пір’я. Решту голови вони голять. Вони надають такого значення цьому чубові, що коли один козак вирве його в іншого, то мусить заплатити йому п’ять карбованців. Найперше, чого вчать молодь, це є повага й шана до людей похилого віку. У запорожців курені стоять завжди відчинені. Будь-який мандрівник чи перехожий може туди зайти і з’їсти все, що він знайде їстівного, якщо навіть нікого немає вдома. Але він не може нічого забрати з собою, якщо не хоче наразитися на суворе покарання. Козаки кожного куреня мешкали разом зі своїм отаманом. Для приготування їжі в кожному курені був кухар, якому допомагали кілька хлопчиків, що приносили йому воду й чистили казани після обіду. Цей кухар одержував два карбованці на рік від куреня і по п’ять копійок від кожного козака, який харчувався в курені.
Зовнішній вигляд
Основний одяг запорізьких козаків – сорочки, шаровари, шапки та жупани. Похідним одягом козаків були дві пари шароварів, сорочка, каптан з грубого сукна, шапка та свита з кобеняком.
У мирний час запорожці одягались доволі ошатно. Сорочка з шовковими застіжками, шаровари, червоні чоботи. Поверх сорочки одягали каптан, який міг бути шовковим, парчевим або суконним. Каптан підперезували шовковим пасом – широким шовковим поясом, перетканим на кожну четвертину золотими або срібними нитками. Поверх каптана накидали свиту, завжди суконну з розрізаними рукавами, які, як правило, защіпались один на другий і закладались ззаду під кобеняк, який надягали під час дощу або негоди. На голові запорожці носили брилі або гостроконечну хутряну шапку або кобур – суконну червону шапку з бобровою опушкою. На каптан, через праве плече вішався на перев’язі самопал. А за поясом, на ланцюжках два пістолети і ніж замість кинджала. Шаблю в мирний час носили рідко, хіба тільки на раду. Тоді ж надівали поверх каптана – сталеву сітку (сітку-кольчугу).
Озброєння
На озброєнні в козаків були фальконети та гармати. Фальконети – це малокаліберні гармати, снаряди – свинцеві ядра.
Кількість гармат, які перебували в козацькому війську, не перевищувала 20-30 штук.
Гармати, які використовували запорожці, зазвичай були малокаліберними. Це пов’язано з тим, що зброя козаків була дуже різноманітною. Складалась вона з холодної та вогнепальної. Частина зброї була дуже поширена, як то шаблі, пістолі, рушниці, інші, навпаки, траплялися нечасто – алебарди, аркебузи, бердиші. Ніж – холодна колюча та ріжуча зброя, запорожці використовували різноманітні клинки, які виготовлялись у кузнях Січі та трофейну зброю.
Спис – холодна зброя у вигляді довгого древка на кінці якого розміщено металевий гостряк. Спис перш за все колюча зброя, хоч деякі види списів були розраховані також на ріжучі та рублячі удари.
Шаблі – іранський різновид шабель був основним типом шабель запорожців.
Шабля – різновид холодної зброї. Вона має клинок (завдовжки понад 100 см), хрестовину (гарду) та руків’я. Клинок шаблі викривлений, з лезом на вигнутому боці та обухом на увігнутому, має вістря та хвостову частину для кріплення руків’я. Зразки шабель, які ми бачимо, вказують, що козацькі шаблі були доволі тонкі та легкі, ручку мали оздоблену, піхви прикрашені різьбою.
Отримати шаблю справжній січовик міг лише двома шляхами – у спадок від батька чи діда або здобути в бою. Окремо треба наголосити на особливому значенні шаблі для козака-лицаря. У козацькому середовищі ставилися до шаблі як символу військової звитяги. Козаки повсякчас удосконалювали свою техніку шабельного бою. Шабля завжди посідала визначне місце у свідомості українців, асоціюючись насамперед з козаком – захисником Вітчизни. Оспівана великим Кобзарем як постійний супутник українського лицаря, шабля фігурує у величезній кількості українських народних дум, поезій, прислів’їв та приказок:
– Шабля – це зброя,
Шабля – це правда,
Шабля козацька – це сила і влада!
– Береженого Бог береже, а козака шабля стереже.
– Дай, Боже, воювати і шабель не виймати.
– Кінь, шаблюка, вітер в полі – і ніхто не здолає козацької волі!
– Козаку лучче проміняти шаблю на веретено, ніж напасти вдвох на одного.
– У бою козак себе славить не на язиці пилюкою, а конем та шаблюкою.
– З вогнепальної зброї найчастіше козаки використовували пістолі, рушниці та фузії.
3. Гра “Хто більше?”
Пригадайте якомога більше прислів’їв, приказок, у яких згадано козаків.
– Легше вовком орати, ніж козаком проти козака воювати.
– Ой піч, моя піч, якби я на тобі, а ти на коні, славний би тоді козак був би з мене.
– Коли стелиться доріжка, козакові не до ліжка.
– Козача потилиця панам-ляхам не хилиться.
– Терпи, козаче, отаманом будеш.
– Козацькому роду нема переводу.
– Як є хліб і вода, козаку не біда.
– Козак без волі, як кінь на припоні.
– Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся.
4. Словникова робота
Булава – палиця з кулястим потовщенням на кінці, яка була знаком гетьманської влади (в Україні і Польщі).
Корогва (хоругва) – прикріплене до довгого держала полотнище із зображенням святих, яку несуть під час хресного ходу.
Отаман – головний керівник козацького війська.
Жупан – старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений позументами та хутром – показник належності до польської шляхти і заможного козацтва.
Кольчуга – частина старовинного захисного військового спорядження у вигляді сорочки з металевих кілець.
Гетьман – виборний ватажок козацького війська Запорізької Січі. Литаври – ударний мембранний музичний інструмент у вигляді півкулі на підставках, отвір якої затягнений шкірою, різновид барабана.
Шляхта – дрібне дворянство колишньої феодальної Польщі.
Старшина – офіцерський чин у козацьких військах, що відповідав чинові підполковника.
5. Опрацювання теоретичного матеріалу
Епічний твір – художній твір, у якому зміст розкривається у формі авторської розповіді про події зовнішнього світу, основним предметом художнього відтворення є соціальне буття людей у його найрізноманітніших проявах і причиново-наслідкових зв’язках.
Пригодницька повість – це твір, у якому зображені непередбачені, несподівані події, що трапляються з героями.
6. Історична подорож (мультимедійна презентація)
У творі згадано сім історичних пам’яток України:
1. Підгорецький замок.
2. Дубно.
3. Тараканівський форт.
4. Олеський замок – резиденція колишніх польських королів.
5. Кам’янець-Подільська фортеця.
6. Хотинська фортеця.
7. Козацькі могили неподалік Берестечка.
7. Робота з текстом
Що у творі вам здалося фантастичним, нереальним? (Легкова машина на ім’я Машка. Та машина не нова, не вельми гарна, уже підстаркувата. Зате трішки чарівна. Коли треба, нікого не питаючи, мчить по дорозі швидше нового іноземного джипа. Машка сама вмикає та вимикає звуковий сигнал, а якось її “ясні кришталеві очі” у потрібний момент своїм блиском легко розігнали усіх чортів та відьом під час їхнього бенкету в Підгорецькому замку. Можна сказати, врятували Наталочці життя. У пановій Богдановій квартирі на Русанівці уподобав собі з’являтися один привид, дуже патріотично налаштований. От з нього все і почалося. Бо саме він попередив про те, що має статися злочин: коштовну українську реліквію, старовинну козацьку шаблю мають за великі гроші продати за кордон. Але, як відомо, привиди не розмовляють. Тому пояснити, де шукати реліквію, привид міг лише жестами, часом загальнозрозумілими. А коли хвилювався, то бувало що і непристойними. І Руснаки разом із Машкою вирушають на пошуки реліквії.)
8. Вправа “так/ні”
1. У Богдановій квартирі уподобав собі з’являтися один привид, дуже патріотично налаштований. (Так)
2. Загадкова реліквія загублена на старому бойовищі, можливо, в замку чи фортеці на заході України. (Так)
3. Привид намагався розповісти про острови Баунті й золотого божка. (Ні)
4. Битва війська Богдана Хмельницького з поляками була в червні 1651 року. (Так)
5. Наталка в колодязі знайшла монету та самоцвіти. (Ні)
6. У Берестечко люди з’їдуться в дев’яту п’ятницю після Великодня. (Так)
7. Наталка загубилася в Берестечку і в неї викрали гроші. (Ні)
8. Наталка дізналася, що чимало шабель знищено, тому що з них робили найкращі ножі, щоб колоти свиней. (Так)
9. Батьків Наталки заарештували за крадіжку картини в Олеському замку. (Ні)
10. Король Ян Казимир зібрав, кого лиш міг, стягнув до Берестечка пів-Європи, аби тільки здолати повсталу Україну. (Так)
11. Король зрадів, коли козаків перемогли. (Ні)
12. Пісня про Хмельницького допомогла розгадати загадку. (Ні)
V. ПІДСУМОК УРОКУ
1. Слово вчителя
Ми – українці, нас єднає Батьківщина, почуття любові до неї, поваги до її нелегкої, але героїчної історії. І я бажаю вам, щоб почуття єдності, товариськості та патріотизму не полишали вас протягом усього життя, як не полишали вони душі наших славетних пращурів – козаків! Адже непоборним є тільки той народ, який почувається єдиним цілим.
2. Рефлексія
Шляхом застосування структури методу “ПРЕС” доведіть думку: Козацтво – унікальне явище української історії.
Позиція
Я вважаю, що… (висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваш погляд).
Обгрунтування
…тому, що… (наведіть причину появи цієї думки, тобто на чому грунтуються докази на підтримку вашої позиції).
Приклад
…наприклад… (наведіть факти, які демонструють ваші докази, вони підсилять вашу позицію).
Висновки
Отже (тому), я вважаю… (узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, що необхідно робити; тобто це є заклик прийняти вашу позицію).
V І. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Підготувати характеристики героїв твору.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)