Жюль Верн “Плавучий острів” – аналіз

Жюль Верн – казковий фантаст. Багато що їм описане нами сприймається як саме собою зрозуміле. Читаєш і думаєш – ну що за нісенітницю пише Верн, це ж всім зрозумілі і доступні речі. Таке і складати щось не слід було. Ми і без вас, Жюль, всім цим користуємося, а якщо й ні чогось під рукою, то геть по телевізору можемо побачити або в інтернеті знайти. Тільки от треба розуміти, що багато з написаного Верном було породжене його нестримною фантазією, а щось мабуть і науковими журналами, а щось в ході бесід в різних наукових співтовариствах. Великим людиною був Жюль Верн. Згодом чомусь перейшов в розряд дитячих письменників. Його майбутнє – наше минуле і сьогодення. Юнаки та дівчата з цікавістю пізнають світ, читаючи такі книги. Дорослі люди лише саркастично посміхаються, відкриваючи для себе той чи інший твір Верна в перший раз.

Плавучий острів. Очікував чого завгодно, але не прообразу гігантського лайнера і Ніагарського водоспаду. Дії героїв мною взагалі ніяк не сприймалися. Такі плаваючі махини кшталт були навіть за часів самого Верна. Тут вже немає нічого дивного і дивного. Ні в книзі розмаху “Дітей капітана Гранта”, “Двадцяти тисяч льє під водою” або хоча б “Таємничого острова”. Верн писав багато і плідно. Не дивно, що багато його творів зовсім невідомі широкому колу читачів. Якісь варто було б прочитати, але інші мабуть абсолютно не порадують цінителів духу часу відкриттів і пригод. Загадок в плавучі острови я не помітив, особливих знахідок теж, але може це все через те, що я дивлюся на зміст книги з XXI століття.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Жюль Верн “Плавучий острів” – аналіз