Жниварські пісні – НАРОДНІ ПІСНІ
Матеріал уроку. Українська народна пісня “Пісенька житнього віночка”.
Мета. Розширювати знання учнів про народні звичаї та обряди, пов’язані зі жнивами; збагачувати уявлення про народну пісню як жанр усної народної творчості; працювати над художніми засобами пісні; вдосконалювати навички художнього читання.
Обладнання. Ілюстрації жниварських обрядів.
Хід уроку
I. Мовна розминка.
1. Відгадування загадки.
Й навесні, і восени
Доглядає він лани,
Щоб дорослі й малюки
Їли хліб і пиріжки. (Хлібороб)
Леся Вознюк
– Кого ми називаємо хліборобами?
– Яке значення для кожного з нас мають люди цієї професії?
2. Робота з прислів’ями.
– Про значення роботи хліборобів народ склав немало прислів’їв. Утворіть і прочитайте деякі з них.
У хлібороба руки чорні, зате | – | – треба сіяти и орати. |
Як уродить жито, то | – | – хліб білий. |
Щоб лиха не знати | – | – всім буде сито. |
Діти читають прислів’я з різною швидкістю, силою голосу та інтонацією (наприклад: швидко, голосно, радісно).
II. Повідомлення теми і мети уроку.
– Наші предки здавна були хліборобами. Тому жнива – підсумок, реалізація всіх сподівань і зусиль хлібороба. Наші пращури з великою повагою ставилися до хліба. Тому до початку жнив готувалися як до великого урочистого свята і водночас як до тяжкої відповідальної роботи, коли доводилося трудитися від зорі до зорі, незважаючи на спеку й спрагу. Вся родина вставала до схід сонця, вмивалася, одягалася в новий одяг, молилася і йшла на поле з паляницею. У цей день нікому не можна було згадувати сумне чи сваритися.
Після приходу на поле господиня розстилала білу скатертину, клала на неї хліб, сіль, горнятко свяченої води і шматок паски, освяченої на Великдень. Тоді всі вставали лицем до сходу і вголос молилися. Після молитви господар зривав три колоски і скроплював їх свяченою водою. Це мало захистити поле від граду і дощу під час жнив. Лише після цього починали жати.
Обряд зажинання першого снопа називають зажинками. Інколи на зажинках був присутній священик, їх починали всією громадою. Починала роботу найкраща жниця, сніп з першого ужинку – “воєвода” або “дідух” – приносили додому та встановлювали на покуті під іконами, а в деяких місцевостях – у стодолі. Його обмолочували, прикрашали стрічками і зберігали до Різдва, зерно з нього святили у церкві.
Власне збирання пшениці називають жнивами. Якщо зажинки робили відразу наступного дня після свята Петра і Павла, то жнива починалися за тиждень.
За старих часів не було в українців сучасної сільськогосподарської техніки, а тому люди жали вручну: жінки працювали серпами, а чоловіки – косами. Під час збирання хліба обов’язково співали. Пісня має чудодійні властивості: вона допомагає людині і працювати, і відпочивати, може подарувати радість і зарадити горю.
Завершували жнива обжинки. У день, коли дожинали останнє колосся, на поле йшли тільки женці. А господарі залишалися вдома і готували частування до їх приходу. Двом найкращим женцям надавали право зібрати останній сніп – вінець. Решта ходили по полю і збирала колоски. З цих колосків плели один спільний вінок, який квітчали маками і волошками. Після цього вибирали найгарнішу дівчину, яка одягала його на голову. Найкращому ж хлопцеві давали нести останній сніп. Добрий господар зберігав цей сніп до Спаса, а на Спаса ніс до церкви святити.
Традиційні та сучасні жниварські пісні є величним гімном природі, уславленням тяжкої праці селянина-хлібороба, які уособлюють його споконвічні мрії і сподівання на кращий урожай, на краще життя.
Весь цикл народних обрядових пісень, що їх виконували під час жнив, за змістом і часом виконання можна поділити на три групи: зажинкові – співають на початку жнив; жнивні – виконувані під час жнив; обжинкові – ті, що співали по закінченню жнив.
Закінчення жнив відзначали особливо урочисто. У багатьох місцевостях України обжинки супроводжувалися цікавими обрядовими дійствами і піснями. Женці залишали на ниві кущ жита, який називали “спасовою бородою”, або “бородою”, підв’язували його, нагинали колоски на схід сонця до землі. “Бороду” прикрашали польовими квітами і червоними стрічками. Потім женці висловлювали побажання доброго врожаю в наступному році та залишали “спасову бороду” до початку оранки. Йдучи селом, люди співали пісні. З однією із них ви ознайомитесь на сьогоднішньому уроці.
III. Опрацювання “Пісеньки житнього віночка”.
1. Підготовка до читання. Словникова робота.
А) Читання слів, поданих аналітико-синтетичним способом.
Б) Лексичне значення слів стодола і буйний діти з’ясовують, прочитавши їхнє тлумачення на с. 56.
2. Самостійне читання пісні (мовчки).
– Про кого ця пісня? У яку пору року її виконували?
3. Повторне читання пісні. Аналіз змісту.
– Де і коли котився віночок?
– Із чого він був сплетений?
– З яким проханням звертався віночок? Чому він хотів у стодолу?
– Прочитайте виділене речення. Який зміст у ньому передано?
– Знайдіть і прочитайте усі слова, вжиті у зменшувально-пестливій формі. Чому, на вашу думку, таких слів у пісні так багато? Про що це свідчить?
– Які почуття викликала у вас ця пісня?
4. Вправи на розвиток швидкості читання.
А) Знайдіть рими, доберіть свої.
Б) Прочитайте рядки пісні, в яких зустрічаються слова, що розглядалися у словниковій роботі.
В) Прочитайте ознаки, що характеризують вітер, дощ, росу. Доберіть свої.
5. Виразне читання пісні.
6. Хвилинка творчості.
– Яким ви уявляєте цей віночок? Що б ви туди вплели?
7. Робота в зошиті (с. 26).
IV. Робота за картиною Костянтина Трутовського “Одягають вінок”.
1. Розповідь про художника.
– Красою і самобутністю народних звичаїв та обрядів захоплювалося багато письменників та художників, які у своїх творах намагалися увіковічнити побачене. Одним із таких людей, що залишив по собі величезну мистецьку спадщину, присвячену Україні, є художник-живописець Костянтин Трутовський. Він залюбки відтворював мотиви побуту і звичаїв українського народу, наповнюючи високою поетичністю навіть звичайні сюжети. Розповідаючи про багатство-вражень, набутих в Україні, він підкреслював: “Я знаходжу тут те, чого не дає жодна академія у світі”.
2. Опис картини “Одягають вінок”.
– Уміння вдивлятися у тогочасний побут українського народу і перетворювати побачене в художні образи характерно відтворене в картині художника “Одягають вінок”. В Україні здавна існував народний звичай: молоді дівчата в доповнення до барвистого костюма прикрашували голову вінком із живих квітів.
– Розгляньте картину. Де відбувається змальована дія? (На зеленому подвір’ї.)
– Хто зображений у центрі композиції? (У центрі мальовничої композиції – симпатична дівчинка, яка зручно вмостилася на великому пні.)
– У що вона одягнулася? (Вона одягнулася в яскраву спідницю і святкову сорочку з рясним намистом.)
– Хто прикрашає голівку дівчинці? (Мама або старша сестра.)
– З чого сплетений віночок? (Віночок сплетений з пишних квітів і зеленого листя.)
– З яким почуттям мама чи сестра одягає дівчинці віночок? (Робить вона це з ніжністю і лагідною посмішкою, старанно, як дуже важливу справу.)
– Які почуття переживає дівчинка? (Дівчинка пишається обновою, аж зашарілася, тамуючи радість.)
– Дівчинка справді пишається обновою, тому що вінок на голові у той час був символом дорослості та уваги до своєї особи. Трохи пишаючись і соромлячись водночас, дівча торкається рукою намиста, ніби перевіряючи, чи на місці воно. Зверніть увагу, як художник вдало підмітив цей жест – характерний для дівчаток, яким одягли незвичну прикрасу, і відтворив його так точно, ніби плівка фотографа.
– Хто спостерігає за дійством? (За прибиранням з серйозною повагою спостерігає хлопчик.)
– Ким може бути цей хлопчик? (Братиком чи товаришем дівчинки.)
– У яку пору року змальована подія? Які ознаки літа ви помітили?
– Якими кольорами створена картина? Назвіть кольори, що передають настрій картини.
– Як, на вашу думку, художник ставився до зображеного?
3. Хвилинка фантазування.
– Особливістю картин художника Костянтина Трутовського є те, що пози й обличчя персонажів він зображав у русі. Погляньте ще раз на картину “Одягають вінок”. Вихоплено одну мить з процесу одягання. Здається, відведеш погляд і все зміниться: поверне голівку дівчинка, або старша сестра підійде з іншого боку, чи переступить з ноги на ногу хлопчик.
– Давайте пофантазуємо, яким могло бути продовження цього теплого літнього вечора. (Усі справи по господарству закінчено, хочеться відпочити і розважитися. Сестри гарно вбралися. Можливо, вони підуть зараз на вулицю, де разом з іншими водитимуть хороводи, співатимуть пісні. А може, збираються на якесь свято…)
V. Підсумок уроку.
УРОК 36. Урок позакласного читання
(2 votes, average: 5.00 out of 5)