Життя Тараса Шевченка – подвиг
Т. Солтис,
Вчителька української мови та літератури
Рівне
Мета: поглибити знання про життєвий і творчий шлях поета; дізнатися про зв’язок творчості Шевченка з джерелами народознавства; розвивати зв’язне мовлення, пам’ять, вміння робити висновки з почутого; виховувати на прикладі життя поета любов до рідного краю, до Батьківщини.
Обладнання: портрет поета, поезії “Сон” (“На панщині пшеницю жала…), “Мені тринадцятий минало”, “Якби ви знали, паничі…”.”Заповіт”, “І виріс я на чужині…”, “Сонце заходить, гори чорніють…”, “Над Дніпровою сагою…”, уривок з повісті С. Васильченка “Широкий шлях” (“Дитинство Шевченка”); виставка творів Шевченка, ілюстрації до творів; репродукції картин “Малий Тарас слухає Кобзаря”, “Думи мої, думи мої…”, легенди, перекази, прислів’я про поета.
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку І. Перевірка домашнього завдання (зв’язок попереднього уроку з наступним)
– На минулому уроці ми ознайомилися з життям і творчістю одного з найближчих до народу поетів-романтиків дошевченківської доби, видатного громадського діяча Галичини і найбільшого патріота свого часу – Маркіяна Шашкевича.
– Що ви знаєте про його нелегке життя і громадську діяльність? (Розповідь учениці про долю Шашкевича.)
– Що це був за час для України?
(Україна була поділена двома великими імперіями – Російською і Австро-Угорською. Українці, роз’єднані кордонами чужих і ворожих нашій ментальності монархій, зазнавали невимовних фізичних і моральних страждань.
Колоніальний гніт гальмував духовний розвиток нації, стримував культурно-мистецькі процеси.)
Словникова робота
Слово ментальність пов’язане з лат. словом mentalis – розумовий, mens, mentis – розум, інтелект, думка.
Ментальність народу – це його світосприймання, світовідчуття, особливості бачення світу й себе в світі, це природно й історично зумовлений психологічний склад, національний характер, який відбивається в мові, культурі, звичаях, у матеріальний та духовній діяльності народу.
– Ми також дізналися, що у творчості Шашкевича переважав такий творчий метод і літературний напрям, як романтизм.
Пригадайте особливості цього методу. (Відповідь учня).
– Як це позначилось на його творчості, зокрема на громадянській ліриці? Якою ідеєю вона пройнята?
(Поезія М. Шашкевича, зокрема “Слово до чтителів руського язика”, пронизана ідеєю братньої взаємопідтримки на ниві народної освіти, громадянської мужності у боротьбі з жорстоким світом.
М. Шашкевич – перший поету Галичині, який звернувся до живої народної мови, бо вважав її засобом єднання людей у боротьбі за волю.)
– Підсумовуючи ваші відповіді, нагадаю, що прожив поет лише 32 роки, важким було його життя (виключення з гімназії за виявлення власних поглядів, вимушене проживання у різних селах Львівщини, (бо, будучи священиком, проголошував проповіді українською мовою), матеріальні нестатки супроводжували його).
Але незважаючи на все це, долаючи недугу і бідність, Шашкевич до останніх днів не полишав творчості й тішився здобутками рідної культури. Про це свідчить і романтичний характер його поезії.
Уже сучасники поета, його побратими по “Руській трійці” високо оцінили громадянський подвиг поета, його готовність на самопожертву заради патріотичної ідеї. Я. Головацький писав, що своєю ясною думкою він осягнув минуле і сучасне, пророче дивився у майбутнє.
М. Устинович ставив будителя Галичини в одну шеренгу з І. Котляревським, Г. Квіткою-Основ’яненком, І Шевченком, рання творчість якого має теж романтичний характер.
– Якими жанрами збагатили поети-романтики, попередники Шевченка, українську літературу? (Відповіді учнів).
Сьогодні ми поглибимо наші знання про життя і творчість людини-борця, який теж свято вірив у перемогу над царським самодержавством, прожив так само небагато, але до останніх днів не полишав творчості й закликав до боротьби проти гнобителів – І Шевченка. А девізом уроку стануть слова віри у перемогу в боротьбі проти соціального й національного гноблення самого поета:
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люде на землі.
Т. Шевченко
II. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
1. Але доля поета була настільки складною, що усвідомити її за один урок дуже важко. Тому вивчатимемо життєвий шлях поета впродовж двох уроків за планом.
(Учні записують план у зошити, вчитель – на дошці.)
План уроку
1. Дитинство Шевченка.
2. Юнацькі роки поета. Викуп з кріпацтва.
3. У Петербурзі. Подорож в Україну й закінчення навчання в Академії мистецтв.
4. У рідному краї (1845-1847 pp.) Участь у Кирило-Мефодіївському братстві.
5. Арешті перший період заслання (1847-1850 pp.)
6. В “незамкнутій тюрмі” (1850-1857 pp.)
7. Останній період життя. Смерть і безсмертя.
(Звернення до виставки творів поета.)
Завдання наше полягає у тому, щоб не тільки пригадати про дитячі та юнацькі роки поета, викуп з кріпацтва, навчання в Петербурзькій академії мистецтв і подорож поета на Батьківщину, а й почути найкращі фольклорні твори про поета: легенди, прислів’я та приказки, щоб усвідомити, наскільки важливою була роль поезії митця у становленні України як держави, як полюбили твори поета люди різних країн світу, що боролися і борються проти жорстокості і гноблення людини людиною, і яку роль зіграв народ у його творчості.
Адже твори Шевченка перекладені багатьма мовами світу, багато поезій стало піснями: “Реве та стогне Дніпр широкий”, “Заповіт”, “Садок вишневий коло хати…”
III. Актуалізація опорних знань
– Давайте пригадаємо, які твори поета ми вже вивчали в попередніх класах. (“Сон” (“На панщині пшеницю жала…”), “Мені тринадцятий минало”, “Якби ви знали, паничі…”, “Заповіт”, “І виріс я на чужині…”, “Сонце заходить, гори чорніють…”, “Над Дніпром сагою…”, “І золотої, й дорогої…”, уривок з повісті С. Васильченка “Широкий шлях” – “Дитинство Шевченка”.)
– Про що ці твори? (Про важке життя кріпаків, безрадісне дитинство поета.)
– Зверніть увагу на ілюстрації, підготовлені вами до творів поета, і скажіть, що вони відтворюють? А який підтекст домислюємо ми?
(Ми бачимо картини природи, які автор відтворив у своїх поезіях і яку так любив, але домислюємо підтекст – на лоні цієї природи тяжко страждали кріпаки.)
– Так, саме таким було життя українців за часів кріпацтва, і проти цього виступав поет.
IV. Сприйняття і засвоєння учнями нового матеріалу
– Ви, звичайно, пам’ятаєте, коли народився і коли помер Шевченко? (9 березня 1814р., 10 березня 1861 р.) – Порахуйте, скільки років прожив поет. (47 років.)
– Подивіться уважно на портрет Тараса Шевченка і скажіть, чи виглядає він на свої роки? У вас є батьки, родичі, ви знаєте, що багатьом з них приблизно стільки ж років. Чи так виглядає Шевченко? (Ні.)
– Чому? (Тяжке життя за часів кріпацтва, постійна боротьба за волю, арешти, тюрми підірвали його здоров’я.)
– Уважно подивіться на вираз обличчя поета, особливо очей. Які риси характеру відбилися в них? Що можна сказати про Шевченка тільки на підставі його зовнішності й одягу?
(Розповідь учениці. Опис портрета Шевченка: вираз обличчя поета серйозний, можна сказати, що це людина великої сили волі, великого розуму, могутніх почуттів.
В очах світиться любов до людей, але погляд митця виражає і сум, і біль, у ньому – тяжка мука від переживань, турбота за народ.
Це погляд людини, яка багато пережила, збагатилась великим життєвим досвідом.
Але це погляд незламної людини. В очах – ненависть до панів. Високе чоло свідчить про великий розум. А обличчя поета вкрите зморшками, незважаючи на порівняно молодий його вік. Це сліди тяжких дум, хвилювань за народ, сліди, які залишило тяжке життя борця.
Простий одяг свідчить про те, що Шевченко – людина з народу.
А ось який словесний портрет Шевченка залишив його сучасник і перший біограф В. Маслій.
“Шевченко був кремезний, середній на зріст чоловік, міцного, майже залізного здоров’я. Обличчя його, на перший погляд, здавалося звичайним, але очі його світилися таким розумним і промовистим світлом, такою спокійною свідомістю своєї гідності, що мимоволі привертали до себе увагу кожного. В його голосі, в розмові була дивовижна м’якість, у ході, в усіх рухах – зосередженість. Одягався він не вишукано, але просто й чисто, вдома ж любив носити народне українське вбрання”.
– З чим порівнює важке життя поета С. Васильченко у повісті “Широкий шлях”, уривок з якої ви читали в 6-му класі – “Дитинство Шевченка”?
(Учениця читає виразно уривок.)
(Бандура О. М., Кучеренко Є.”М. Укр. літ.: Підручник для 6 кл. – К.: Освіта, 1995 – с 44-45)
(Автор порівнює життя Шевченка з легендою, а Україну називає поемою жалю і смутку, краси і недолі.)
Отже, одна з найсмутніших сторінок у цій поемі належить її огненному поетові. Легендарному поетові казкового краю… Великому борцеві за волю свого народу.
Ось як про нього пишуть видатні діячі світової культури.
(Учні читають вислови, записані на дошці.)
“Він вийшов з народу, жив з народом, і… був з ним міцно і кровно зв’язаний.”
(Добролюбов)
” Тарас Григорович належить до числа найбільш народних поетів, яких тільки знає всесвітня історія літератури.”
(Плеханов)
“У Шевченкові виражений поетичний геній українського народу.”
(Францоз, Австрія)
“Він був сином мужика і став володарем у царстві Духа.”
(Іван Франко)
– А в книжках одного з сучасних дослідників творчості Шевченка Б. Степанишина можна прочитати ще й такі слова:
“Тарас Шевченко… Чи не найвидатніший за народністю поет нашої планети, а для України він ще й Пророк, Месія, Рятівник нації. Його глибокомудрий “Кобзар” недаремно народ назвав другим Євангелієм, а його автора – синонімом до слова Україна.
Шевченко – наш всесвіт, наш дозвіл на благородство перед людством.”
– А доказом цих висловів, того, що поета вважали учителем багато українських письменників, таких, як І. Франко, Леся Українка, того, що вважали його володарем у царстві Духа, у царстві людської культури, його твори читали і ними захоплювались, свідчать і легенди, прислів’я, приказки, які склав наш народ про генія.
Повідомлення учнів.
Легенда “Шевченко”
Був колись собі такий великий характерник Шевченко, та такий, гір з ним ніхто не міг зрівнятися, їздив він, кажуть, скрізь по світу та збирав від панів різні листи – бумаги. Кажуть, що як умер він, то його привезли в домовині звідкілясь здалека в Україну, бо як умирав, то сказав, щоб поховали в степу на могилі, нібито в ріднім краю. От його привезли до тієї розкопаної могили, де коло зорового шляху стали здіймати з воза домовину, та й не здіймуть – така важка. Що не робили, ніяк не здіймуть, та мусили прикликати з села двадцять чесних дівок, та аж ті зняли її.
Але ж як розкрили її, то вона була повна різних бумаг, а його самого не було: та так її з тими бумагами закопали. Кажуть, що після хтось-то хотів ту могилу розкопати та забрати списи, бо з ними можна було б одібрати назад у людей ту землю, що у панів забрали після панщини, та у того чоловіка відібрало руки і ноги, то він і покинув докопувати.
Та Шевченко цей дуже клопотався за людей, що робили у панів панщину, і дуже домагався за них у царя, щоб той дав їм волю. А цар все-таки волі не дав. От раз він приходить до царя, його впустили в палати. Ввійшовши в палати, він хап за шапку та об землю трах, та й каже тоді цареві:
– Оце тільки й твоєї землі, що під моєю шапкою, а над всією землею пани царюють! Весь світ я їздив, а ніде не бачив, щоб так було гірко та важко жити людям, як в твоїм царстві…
(Українські переклади. – Укр. вид-во: “Краків”, 1994, Львів. – с 102)
– У легенді Шевченка названо характерником. Чому так назвали Шевченка?
– Чому люди полюбили Шевченка і склали таку легенду? Як про це сказано у творі?
( “.. Та Шевченко цей дуже клопотався за людей, що робили у панів панщину; і дуже домагався за них у царя, щоб той дав їм волю..”)
Легенда “Сила Тараса”
Колись розказували старі люди, як за Шевченком гнались пани. За ним женуться, посадять у тюрму, дивляться – у камері його нема, він уже десь зник, – то це, значить, тільки тінь його тут є.
І було так, що посадили його в тюрму, а він зробився наче мертвим, але дивляться – а він уже знов на волі, і знов десь проти панів у селі людям розказує.
Отаку велику силу мав Тарас.
– Про що розповідає ця легенда?
(Народ не хотів бачити свого улюбленого співця ні в тюрмі, ні на засланні, а тільки вільним.)
Легенда “Шевченко”, яку склала випускниця нашої школи.
В одному селі жив маленький хлопчик у бідній-бідній сім’ї. А горе і журба були найчастішими гістьми у їхній убогій оселі.
Хлопчик разом із сестричкою втікав із хати в сад. А там – і квіти запашні, і тінь дерев, а далі – струмок на лузі, над водою верби та калина. Гарно так у цьому раю. Хлопчик бігав поміж квітками, купався, шукав холодку під час спеки у кущах калини і заслухувався співом пташок.
Коли одного погідного дня дивився у чисте блакитне небо, смуток огорнув його душу. Він знав, що його тато та мама, та й всі люди в селі, такі сумні й зажурені. Чи вони не помічають цієї краси у світі? Чи вона не веселить їх?
Наразі побачив він біля струмка незвичайну дівчину в голубій, як небо, сукні; личко біле; ціла постать наче з мряки. Вона наближалась до хлопчика. Юнак затамував подих. “Це, певне, русалка. Ні, таки сама царівна русалок!” – подумав. Вона наблизилась до хлопчика і поклала свою ніжну руку на його голову. При цьому привітала його словами:
– Вітаю тебе! Ти кликав мене – і я прийшла. Скажи, чи хочеш іти за мною всюди, бути завжди біля мене?
– Хто ти, царівно? – запитав хлопчик, не відводячи очей від неї.
– Я Краса! – сказала вона, а голос її був, мов спів солов’я.
Царівна поцілувала хлопчика і зникла. А він довго ще лежав і дивився перед себе, шукаючи її очима.
І від тієї хвилини хлопчик вже не мав спокою. Думав про Красу, шукав її, тужив за нею.
Минали роки. Виріс хлопчик. Тяжке було його життя, шляхи вкриті колючими тернами, гострим камінням, бо був кріпаком. Та про його любов до Краси дізналися добрі люди і допомогли хлопцеві стати славним малярем.
А хто любить Красу, той шукає Правду. Краса і Правда нерозлучні. За ними пішов він у життя. Став пророком Правди, вогненним словом своїм запалив у серцях людей любов українського народу до Краси і Правди.
Та за це покарали поета – заслали в далеку Орську фортецю, а до того ж заборонили писати й малювати. Думали, там перестане мріяти про Красу і Правду. Не сталося так. Знайшлися інші люди, що любили Красу і Правду, вони й допомогли поетові звільнитися з неволі.
Та не було в нього здоров’я, недуга прикувала його до ліжка.
В останню хвилину його життя з’явилася царівна Краса, нахилилась над ним і поклала на голову поета лавровий вінець. Вона сказала:
– Дякую за все, що ти вчинив. Я полюбила твій народ і твою країну, бо вони живуть близько зі мною і моєю сестрою Правдою. Прийде час, що за це їм буде нагорода – воля, велич і слава в усьому світі.
– Про те, що Шевченко був неповторною індивідуальною особистістю з яскравим характером, жив з правдою і боровся за неї, свідчать і прислів’я про поета, які підготувала друга група учнів.
Учні пояснюють зміст деяких прислів’їв.
– Шевченко народ захищав, а про себе забував.
– Мучили Шевченка, карали, та духу його не зламали.
– Жив Тарас у неволі, а думки його були на волі.
– Кажи правду, як Шевченко.
– Щоб народу служити, треба так, як Шевченко, на світі жити.
– Але у будь-якої людини, навіть у найгеніальнішої, є доля. Як ви думаєте, що таке доля. Звернімося до тлумачного словника.
Словникова робота
Доля – збіг обставин, хід подій, що ніби не залежать від волі людини.
– Доберіть синоніми до цього слова. (Доля – життєвий шлях, талан.)
– Чи може людина вплинути на свою долю, побудувати своє життя так, як би вона хотіла жити? ( Міркування учнів.)
– Якою ж була доля Шевченка, людини, ще за життя якої народ склав стільки прекрасних легенд і переказів, прислів’їв та приказок. З яких подій зіткана була його доля?
Повідомлення учнів.
1. Дитинство Шевченка.
– В яких поезіях він змалював своє дитинство?
(“Мені тринадцятий минало”, “Якби ви знали, паничі…”)
2. Юнацькі роки, викуп з кріпацтва, навчання в Петербурзькій академії мистецтв.
(Розгляд ілюстрацій, репродукцій картин, які відтворюють певні моменти життя поета.)
– Отже, Тарас Шевченко на волі. Як же надалі складеться його доля – довідаємось на наступному уроці.
V. Підсумок уроку
– Добігає кінця перший урок вивчення життєвого і творчого шляху поета. Ви прослухали багато цікавих повідомлень про життя Шевченка, легенди і прислів’я про поета.
Скажіть, яким ви уявляєте Шевченка як особистість вже на підставі почутого на уроці. Якими рисами характеру наділена була ця людина. Чи вважаєте ви, що життя поета справді подвиг?
(Відповіді учнів.)
– Але, щоб довести, що життя Шевченка – подвиг, а слова, які ми взяли за епіграф, відбивають мету його життя, треба завершити розпочату роботу. Тому на наступний урок пропоную вам вивчити поезії про Шевченка поетів Рівненщини, які вам найбільше сподобалися.
Систематизація знань до висновку: життя Т Шевченка – подвиг.
Тези
1. Шляхом самоосвіти кріпак Шевченко здобує знання, стає одним з найосвіченіших людей свого часу, людиною енциклопедичних знань. Хіба це не подвиг?
2. Майже все своє свідоме життя прожити за межами рідного краю, бути насильно відірваним від народу й залишитися вірним сином своєї матері-Вітчизни, вірним її традиціям, культурі, мові. Хіба це не подвиг?
3. Його переслідували, карали, кинули в нелюдські умови, але він не зрікся своїх поглядів, переконань та ідеалів. Це – справжній подвиг.
4. Завжди турбуватись про інших, присвятити їм своє життя, дбати про народ щоднини, щомиті і не поскаржитись на свої злидні. Це чи не найбільший подвиг!
Висновок: Життя Шевченка – подвиг, перед яким треба схилитись.
Домашнє завдання: дібрати цитати до тез.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)