Жіночі образи в романі “Євгеній Онєгін”
“Євгеній Онєгін” – це справжній літературний подвиг, який був здійснений Пушкіним. Це один з найзнаменитіших і найпопулярніших творів російської літератури.
Роман був опублікований в 1831 році.
У своїй роботі автор точно і чітко переніс на папір всі тонкощі життя російських людей і Росії в цілому.
Головний жіночий образ роману – Тетяна Ларіна, дає нам загальну характеристику російської жінки того часу. Автор порівнює свою Тетяну з образом Світлани, який створює не менш відомий письменник Жуковський. Ці жінки чимось схожі, і Пушкін згадує про це.
Олександр Сергійович увійшов до лав перших поетів, які в своїх творах намагалися зобразити справжню російську жінку – її:
- Риси зовнішності; Звичаї; Характер.
Образ Тетяни стає пушкінським ідеалом. У рядках роману він говорить про неї ласкаво і ніжно:
“Я так люблю Тетяну милу мою”.
Головна героїня відрізняється від звичних жіночих образів типових творів того часу. Вона не блищала красою, не приваблювала до себе увагу. Вирази Пушкіна в останніх главах, описують Тетяну:
- Суворою; Байдужою; Неприступною.
Її краса була в душевному багатстві та в справжній російській простоті. Вона, перебуваючи поруч зі знаменитою петербурзької красунею і при цьому абсолютно не поступалася їй своєю привабливістю. Описуючи нам Тетяну, автор аніскільки не прикрашає її образ. Він не ідеалізує її зовнішність і внутрішній світ.
З самого дитинства у дівчини не було справжніх подруг, вона заглиблювалася в себе і занурювалася в світ своїх внутрішніх переживань. Тетяна любила багато читати. З раннього віку вона захоплювалася романами. Саме в їх компанії вона намагалася знайти відповіді для своїх внутрішніх переживань. Вникаючи в сенс текстів, вона створила ідеальний образ чоловіка, який міг би стати її коханим. Ось такою людиною і здався їй Онєгін.
Щоб яскравіше розкрити характер героїні, Пушкін використовує картини природи і зв’язок дівчини з цією природою. Вона рано на світанку, зустрічає схід сонця. Вона проводжає день, який пройшов, за горизонт і спостерігає за зоряним небом.
Тетяна мріє зустріти людину, яка наповнить її життя сенсом.
Але, її любовні почуття до Онєгіна, повністю розчаровують жіночу душу. Навіть тікаючи від своїх почуттів до Петербурга, дівчина зберігає свої внутрішні переконання. Вона мріє про спокійне і тихе читання книг, вона згадує рідний дім і сад.
Останнє побачення з Євгеном повністю завершує характеристику образу Тетяни. Перебуваючи в заміжньому положенні, вона зберігає вірність чоловікові і звеличує цю вірність над своїми почуттями до Онєгіна.
Другорядні жіночі персонажі – Ольга і матір Тетяни Ларіної – викликають у Пушкіна двояке відношення. З одного боку, мама Тетяни трудівниця і привітна господиня. З іншого боку – вона висловлює незрозумілі думки по відношенню до власного чоловіка. Можливо, це сталося через насильний шлюб. Адже ніхто не запитав її волі і її бажання.
Ольга ж, зовсім недовго сумує за своїм коханим Ленським. Значить, її почуття були не щирими. Героїня Ольга постає перед нами красунею, скромною дівчиною. Але, її образ занадто типовий для героїнь романів того часу.
У романі є й інші жіночі образи. Але, їх опису Пушкін не приділяє особливої уваги. Завдяки головним героїням, автор зміг набагато глибше розкрити образи Ленського і Онєгіна. Він зміг створити цілу сюжетну лінію, яка захопила читачів і викликала в них бурю різнобарвних Емоцій.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)