“Жди мене…” (1941) – Костянтин СИМОНОВ 1915-1979 – ДРУЖБА КОХАННЯ
Ми виграли війну не тільки зброєю,
А й силою людських почуттів.
Олесь Гончар
Сторінки життя і творчості
Російський поет вірменського походження Костянтин Михайлович Симонов народився 28 листопада 1915 р. в м. Санкт-Петербурзі (Росія). Самостійне життя почав із заводу, де працював токарем, а свою головну мрію здійснив пізніше, вступивши до Літературного інституту імені М. Горького в м. Москві. Перші вірші почав писати ще студентом.
З 1939 р., тобто від початку Другої світової війни, К. Симонов працював військовим кореспондентом. Він воював на різних фронтах проти фашизму, завершивши війну в Берліні. Під час війни писав не тільки статті в газети, а й вірші, повісті та п’єси. Костянтин Симонов створив великий роман про війну “Живі і мертві” (1959), за його сценарієм знімали кінофільми й ставили п’єси. Найпопулярнішим з усієї творчості поета є вірш “Жди мене”, написаний у перші роки війни, який дуже любили солдати та їхні далекі кохані.
Костянтин Симонов помер у 1979р., його поховали згідно із заповітом, на Буйничівському полі (Білорусь), де в червні 1941 р. він брав участь у бою з фашистами.
Конверт часів війни. 1944 р.
“Жди мене…” (1941)
Історія створення
Вірш присвячений відомій російській актрисі Валентині Сєровій – дружині поета. У 1941 р. К. Симонов прочитав вірш лише найближчим друзям і не збирався його друкувати. Проте пізніше поет змінив рішення, коли один із друзів назвав цей вірш “ліками від туги за коханою”. Уперше твір з’явився в газеті “Правда” на початку 1942 р. У 1943 р. за сценарієм К. Симонова був знятий фільм з однойменною назвою “Жди мене” (режисер О. Стоплер), де головну героїню зіграла Валентина Сєрова.
Валентина Сєрова
Жди меня, и я вернусь.
Только очень жди,
Жди, когда наводят грусть
Желтые дожди,
Жди, когда снега метут,
Жди, когда жара,
Жди, когда других не ждут,
Позабыв вчера.
Жди, когда из дальних мест
Писем не придет,
Жди, когда уж надоест
Всем, кто вместе ждет.
Жди меня, и я вернусь,
Не желай добра
Всем, кто знает наизусть,
Что забыть пора.
Пусть поверят сын и мать,
В то, что нет меня,
Пусть друзья устанут ждать,
Сядут у огня,
Выпьют горькое вино
За помин души…
Жди. И с ними заодно
Выпить не спеши.
Жди меня, и я вернусь,
Всем смертям назло.
Кто не ждал меня, тот пусть
Скажет: – Повезло.
Не понять, не ждавшим им,
Как среди огня
Ожиданием своим
Ты спасла меня.
Жди мене, я повернусь,
Віри не втрачай.
Коли осінь сіє сум,
Ти мене чекай.
Жди у спеку й заметіль,
Що летить в вікно,
Коли інших вже ніхто
Не чекав давно,
І коли з далеких місць
Не ідуть листи.
Жди, коли набридло всіям
Лиш чекаєш ти.
Жди мене, я повернусь,
Вір, хоч проти нас
Ті, хто знають наперед,
Що забути час.
Хай повірять мати й син,
Що мене нема,
Друзі будуть говорить,
Що ти ждеш дарма,
І зберуться пом’януть.
Але ти чекай,
З ними на спомин душі
Пить не поспішай.
Жди мене, я повернусь
Всім смертям на зло.
Скажуть всі, хто не чекав:
– Пощастило знов.
І не зможуть зрозуміть,
Що в огні війни
Рятувала кожну мить
Ти життя мені.
Как я выжил, будем знать
Только мы с тобой, –
Просто ты умела ждать,
Как никто другой.
Як я вижив в світі зла,
Знаєм ти і я:
Мене віра вберегла
І любов твоя.
(Переклад Ірини Фісак)
Робота з текстом
Осмислюємо прочитане. 1. Чому слово жди неодноразово повторюється у вірші К. Симонова? 2. Яким ви уявляєте ліричного героя твору? 3. Назвіть образи природи, що вказують на тривалість розлуки ліричного героя з коханою людиною. 4. Які почуття утверджуються у вірші? Порівнюємо. Порівняйте оригінал і український переклад твору. Визначте різновид перекладу. Як домінанти оригіналу відтворено перекладачкою? Які нові нюанси з’явилися в художньому перекладі?
Для обговорення. 1. У чому, на вашу думку, полягає духовна сила поетичних рядків К. Симонова? 2. Які ще вірші про Другу світову війну ви знаєте? Що нового з них ви дізналися про людей, на долю яких випала війна? Творче завдання. 1. Поясніть вислів “всім смертям назло”. 2. У вірші розкривається секрет щасливого повернення ліричного героя. У чому він полягає? Наведіть цитату.
Краса слова
Вірш К. Симонова “Жди мене” – один із найвідоміших творів Другої світової війни. Його вчили напам’ять, переписували, носили біля серця ті, хто воював, і ті, хто чекав із війни своїх коханих. За своєю композицією твір нагадує молитву, звернення під час важких випробувань до близької людини. Слово жди, ждати повторюється майже в кожному рядку вірша, часом відлунюючись звуками [ж] або [жд] в інших словах. Поетичне слово у творі К. Симонова набуло такої великої сили, що кожен, хто читав вірш у роки війни, вірив, що його почуття обов’язково врятують рідну людину від смерті. Цей твір і після війни не втратив свого значення.
– Як ви вважаєте, у чому полягає актуальність вірша для наших днів? Чому такі твори нам потрібні?
Перевірте себе
1. Виразно прочитайте ваш улюблений вірш зарубіжного автора про дружбу й кохання. 2. Розкажіть про історію його створення. 3. Розкрийте провідні мотиви твору. 4. Висловіть враження від прочитаного твору. 5. Зверніться до періодичних літературних журналів (“Всесвіт”, “Слово і час” та ін.) і знайдіть ще твори (1-2) сучасних поетів про високі людські почуття. Підготуйте виразне читання віршів і розповідь про авторів.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)