Ж. Б. Ламарк і його еволюційні погляди
Велика французька революція повалила монархію і зруйнувала пережитки феодальних відносин, відкривши дорогу для розвитку капіталістичних відносин у промисловості та сільському господарстві. Жан Батіст Ламарк (1744-1829) зміг розробити і опублікувати свої еволюційні погляди. Вперше вони були викладені в 1800 р під “Вступної лекції до курсу зоології”, а в розгорнутій формі опубліковані в 1809 р в книзі “Філософія зоології”.
Ламарк був деистом і вважав, що творець створив матерію і закони її руху, але на цьому і припинилася творча діяльність творця, а весь подальший розвиток природи відбувалося відповідно її законам. Ламарк вважав, що найбільш прімітітівние і прості організми виникають шляхом самозародження, в далекому минулому таке самозародження багаторазово відбувалося, відбувається в даний час, і буде відбуватися в майбутньому. Після своєї появи примітивні живі організми змінюються під впливом зовнішнього середовища, пристосовуються до неї. В результаті такої зміни живі організми з часом у довгому ряду послідовних поколінь поступово вдосконалюються, стаючи все більш і більш складними і високоорганізованими. Внаслідок цього, чим більше часу проходить з моменту появи шляхом самозародження певної форми, тим більш досконалими і складноорганізованим виявляються її сучасні нащадки. Найбільш примітивні сучасні живі організми, на його думку, виникли зовсім недавно і просто ще не встигли в результаті поступового ускладнення стати більш досконалими і високоорганізованими.
Ламарк вважав, що в реальній дійсності види не існують, тому що зміни живих організмів в ряду послідовних поколінь відбуваються так плавно і поступово, що абсолютно не дають підстав для виділення видів і що види просто придумані систематиками для зручності класифікації. Ламарк стверджував, що в основі безперервної зміни і ускладнення лежать такі причини.
У рослин причиною безперервного ускладнення та удосконалення є прямий вплив зовнішнього середовища, що викликає зміни, що забезпечують більш досконале пристосування до цих умов.
У тварин зовнішні умови викликають посилене вживання і в зв’язку з цим більш сильний розвиток активно функціонуючих органів. Зменшення вживання веде, відповідно, до зменшення і деградації цих органів. Такі зміни передаються потомству. В результаті тривале збереження даних умов зовнішнього середовища обумовлює значні зміни будови тварин, що підвищують пристосованість нащадків цих тварин до даної середовищі існування.
На думку Ламарка, у тварин з’являється внутрішнє прагнення до змін в певному напрямку.
Перші дві причини змін залишаються в межах матеріалістичного пояснення еволюції, але, як показали дані пізніших досліджень, які перевіряли їх, є фактично неправильними. Ідея про внутрішній прагненні в еволюції тварин організмів, приймалася Ламарком, абсолютно не вкладається в матеріалістичне пояснення еволюції і є відображенням деїзму Ламарка, який намагався поєднати в своєму вченні матеріалізм і ідеалізм.
Ламарк вніс великий внесок у розвиток біологічних наук, він спробував обгрунтувати погляд про еволюцію органічного світу, але виявився безпорадним при поясненні причин цієї еволюції.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)