Зенон Кітійський
“Людина народжена для щастя, як птах для польоту” – з цією думкою російського письменника Володимира Короленка важко не погодитися. Звичайно, завжди знайдуться ті, хто дивиться на щастя інакше, але ж і птахи не всі літають.
Стати щасливими хотілося і древнім грекам. Саме в цьому вони бачили кінцеву мету свого життя, хоча, подібно нашим сучасникам, розуміли щастя дуже по-різному.
А чи існують універсальні рецепти щасливого життя? Відповідь на це питання шукали багато грецькі філософи, від цього їх етичні теорії навіть стали називати евдемоніческімі (eudaimonia по-грецьки “щастя”). На мій погляд, найлаконічніший і при цьому найкрасивіший рецепт щасливого життя запропонував засновник стоїчної школи Зенон Кітіона.
“Жити згідно з природою” – ось все, що потрібно від людини, вважав мудрий афінянин. А для цього він пропонував людям досконало оволодіти трьома філософськими дисциплінами: логікою, фізикою і етикою. Правда, під цими словами він розумів не зовсім те, що розуміємо сьогодні ми.
Зенон Кітіона
Греки вірили, що оточуючий нас світ підпорядковується вічним незмінним законам. Саме такий розумно влаштований універсум вони і називали “природою”, шануючи царствующий в ньому порядок (космос). Зенон же ні багато ні мало пропонував підпорядкувати вимогам розумного космічного закону і життя людини. Тільки так кожен з нас нарешті зможе зажити в згоді з навколишнім світом і самим собою.
Здавалося б – все просто! Але, щоб почати жити по природі і її розумним законам, необхідно спочатку ці закони хорошенечко вивчити і засвоїти: вміти розрізняти добро і зло, знати свою долю і промисел богів, розуміти власну душу і її потреби, переконатися в єдності та розумності світу. Ці та інші найважливіші речі людині допомагає розкрити “фізика”. А щоб випадково не попастися в пастку помилкових уявлень і уберегти себе від згубних сумнівів, людям необхідно озброїтися “логікою”. Саме вона дає необхідні критерії істинності одержуваних людиною знань.
Але на цьому довгий шлях до гідного життя не закінчується – скоріше, тільки починається. Мало знати закони природи, потрібно захотіти жити у злагоді з ними. А це, як виявилося, найважче! Згадайте: всі ми прекрасно знаємо, що куріння шкодить здоров’ю, а вулицю слід переходити у встановленому місці і тільки на зелений сигнал світлофора… Знаємо, але чи завжди правильно чинимо? Крім знань людина потребує ще й доброї волі.
І тут на передній план філософії Зенона виходить “етика”. Етика покликана допомогти людині привести життя у відповідність з його знаннями про це життя, зробити так, щоб слова не розходилися зі справами. А для цього є тільки один шлях – розвинути в собі чесноти. Помірність, розумність, мужність, справедливість – ось, на думку Зенона, ключі до щасливого життя.
“Жити згідно з природою – це те ж саме, що жити відповідно до доброчесності: адже природа сама веде нас до чесноти”, – писав один з коментаторів Зенона. Таким чином, народжується цікаве рівність: жити відповідно до природи = жити доброчесно = жити морально-прекрасно = жити щасливо.
Сам же Зенон все своє довге життя (за деякими свідченнями, він прожив майже сто років) був прикладом слідування власної філософії. Фінікіец родом з Кітію (міста на острові Кіпр), в молодості він був багатий і вів успішну морську торгівлю по всьому Середземномор’ю. Але одного разу, прочитавши книгу про життя Сократа, він кинув всі справи й приїхав до Афіни з єдиною мрією – знайти когось хоч трохи схожого на цього філософа.
Зенон брав уроки у афінських мудреців до тих пір, поки не зрозумів просту річ: якщо тобі дорога пам’ять про Сократа – стань Сократом сам. Свої перші заняття він проводив у расписном портику (по-грецьки “стоячи”), від чого його учнів стали називати стоїками, а його вчення – стоїцизмом.
Афіняни високо шанували Зенона: вручили йому ключі від міських стін, удостоїли золотого вінка і статуї, а коли прийшов час смерті, поховали за громадський рахунок. Його учнями були і царі, і безрідні бродяги. Він жив настільки просто і скромно, що його спосіб життя увійшов у афінян в приказку – про помірне і розумному людині вони говорили: “утримався, ніж сам Зенон-філософ”. При цьому не варто забувати, що Зенон навіть не був громадянином Афін. Він відмовився від цієї честі, боячись образити своїх співвітчизників кітійцев, які кохали його не менше, ніж афіняни.
Його школа прожила майже шість століть – спочатку в Греції, потім і в Римі; вона дала людству Сенеку, Епіктета, Марка Аврелія, Тацита, Арріана і ще безліч нехай і не таких знаменитих, але по-своєму щасливих людей.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)