Збудник орнітозу (С. psittaci)

С. psittaci викликає антропозоонозні захворювання, що розвиваються в результаті інфікування людини при професійному, рідше побутовому контакті з тваринами, птахами.

Орнітоз – захворювання, що характеризується первинним ураженням респіраторних органів, а також нервової системи, паренхіматозних органів, з явищами загальної інтоксикації.

Збудник був відкритий в 1875 р Т. Юргенсом. Захворювання, що викликається С. psittaci, було названо “пситтакоз” (від грец. Psitta – kos – папуга), так як виникало після контакту з папугами. Проте пізніше було відмічено, що заразитися можна не тільки від папуг, але і від інших птахів, і захворювання отримало назву “орнітоз” (від лат. Ornis – птах).

Епідеміологія. Джерелом інфекції є дикі, домашні та декоративні птахи – інфіковані або безсимптомні носії. Можливе зараження і від ектопаразитів птахів і гризунів. Від людини до людини захворювання передається дуже рідко.

Механізм зараження респіраторний, шляхи зараження воздушнопилевой і повітряно-крапельний при вдиханні пилу, зараженої виділеннями хворих птахів.

Сприйнятливість людей до орнітозу висока. Захворювання носить професійний характер – частіше хворіють люди, що працюють на птахофермах, а також власники декоративних птахів.

Патогенез та клінічна картина. Вхідними воротами для збудника є слизові оболонки респіраторного тракту. Збудник розмножується в епітелії бронхіального дерева, в альвеолярному епітелії, а також в макрофагах. Розвивається запалення, відбувається руйнування клітин, виникають бактеріємія, токсинемія, алергізація макроорганізму, ураження паренхіматозних органів. У клінічній картині орнітозу симптоми ураження бронхів і легенів мають провідне значення. Виникають ускладнення з боку серцево-судинної (тромбофлебіт, міокардит), центральної нервової систем та ін. Можлива генералізована форма хламідійної інфекції.

Імунітет має нестерильний характер, переважно клітинний. Можливі повторні захворювання. Мікроб здатний персистувати в респіраторних органах після клінічного одужання. Тривало може зберігатися гіперчутливість до антигенів збудника, які виявляються при постановці внутрішньошкірних проб.

Лабораторна діагностика. Основний метод діагностики серологічний. Визначають IgM за допомогою РІФ та ІФА.

Виділення збудника з крові (перші дні захворювання) і мокротиння застосовується рідко і можливо тільки в спеціалізованих лабораторіях.

Лікування. Застосовують антибіотики тетрациклінового ряду і ма – кроліди.

Профілактика. Специфічна профілактика не розроблена. Попередження зараження людей грунтується на проведенні ветеринарно-санітарних та медико-санітарних заходів (своєчасне виявлення джерел інфекції, дезінфекція примі – щений, автоматизація виробництва і т. д.).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Збудник орнітозу (С. psittaci)