Збірка Зів’яле листя Івана Франка – вершина духовної краси – Творча робота з української літератури

Іван Франко у 1896 році видав збірку “Зів’яле листя”. У ній він відтворив своє внутрішнє “я”, відтворив особисто пережите. Проте образ ліричного героя збірки “Зів’яле листя” не можна ототожнювати з Франком. У передмові до другого її видання (1911) автор говорив про свої вірші, “що й без автобіографічного ключа вони мають самостійне літературне значення”.

“Зів’яле листя” складається з трьох частин, що мають назву “Перший жмуток”, “Другий жмуток”, “Третій жмуток”. У першій частині настрої героя відтворено в інтимно-ліричних віршах: “Не знаю, що мене до тебе тягне…”, “За що, красавице, я так тебе люблю…”, “Раз зійшлися ми случайно…”, “Твої очі, як те море…”, “Я не кляв тебе, о зоре…” Все це лірика глибоких особистих почуттів, пристрасного кохання, що веде героя до простору, відтвореного у віршах “Безмежнеє поле в сніжному завою…” Чари кохання підносять героя, оволодівають його думками й почуттями. В заключному вірші “Першого жмутка” поет запитує:

В зів’ялих листочках хто може впізнати

Красу всю зеленого гаю?

Хто знає, який я чуття скарб багатий

В ті вбогії вірші вкладаю?

“Другий жмуток” складається з поезій, в яких показано героя у спогадах про кохання. Тут у народнопісенній формі вимовляються щирі хвилюючі почуття: “Ой ти, дівчино, з горіха зерня…”, “Ой ти, дубочку кучерявий”. Мотиви розлуки ліричного героя відбито в поезіях “Чого являєшся мені у сні…”, “Як не бачу тебе…”, “Як почуєш вночі…” Кожен з цих віршів має самостійне художнє значення. Багато із них стали народними піснями.

“Третій жмуток”. Настрої туги і розпачу посилюються. Окремі вірші “Третього жмутка” сповнені болю. Поет зумів передати глибокі переживання ліричного героя в різних обставинах, умів показати його суперечливий життєвий шлях не тільки по второваній стежці, але й на манівцях, не тільки на піднесенні, але й на крутих спадах, в особистих радощах і невдачах. Це свідчить про величезний поетичний хист Франка, про глибоке його знання психології людини. Цілою системою ліричних мотивів, шукань і страждань ліричного героя поет розкриває суперечності, що стоять на шляху повноцінного розвитку особистості людини, її почуттів і думок. При цьому підкреслюється вічне шукання людиною гармонії у всій багатосторонності життя.

Важко знайти у світовій літературі більш хвилюючу поетичну розповідь про страждання людської душі, зраненої життєвими негодами і нещасливим коханням, як збірка “Зів’яле листя”. “Це такі легкі, ніжні вірші з такою широкою гамою чувств і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знати, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв”, – так писав М. Коцюбинський.

Особисті переживання ліричного героя, його чисту, самозречену любов поет підніс на незрівнянну височінь духовної краси.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Збірка Зів’яле листя Івана Франка – вершина духовної краси – Творча робота з української літератури