Зберігання культури і розмноження посівного матеріалу

Культури мікроорганізмів – продуцентів речовин – заводи отримують з інститутів (колекції культур) в пробірках на косому агарі або в ампулах, законсервованими у вигляді чистих культур. Кожна культура має паспорт з докладним описом морфології, фізіології, характеристики середовища для культивування та зберігання культури.

При тривалому зберіганні культури важливо зберегти її властивості. При частому пересеве культура з часом може змінювати властивості – зменшується продуктивність, з’являється гетерогенність культури, т. Е. Різні варіанти культури з відмінною морфологією і фізіологією.

У гомогенності або гетерогенності культури можна переконатися, висіваючи її на тверду живильне середовище і вивчаючи морфологічні і фізіологічні властивості колоній.

В основі зберігання культур (з метою збереження властивостей культури без зміни) лежить охолодження, заморожування або зневоднення. Вам відомо, що у всіх перерахованих випадках обмежується або припиняється клітинний обмін речовин. Іноді при заморожуванні і зневодненні клітини приводять у стан анабіозу або преданабіоза.

На практиці використовують кілька способів зберігання культури:

– На косому агарі при низькій температурі (1-50С). Це дозволяє зберігати культуру 1-2 місяці, а іноді й довше.

– Заморожування і зберігання при температурі нижче -200С. Це дозволяє зберігати культуру кілька місяців. Багаторазове відтавання і заморожування не рекомендується.

– На твердих середовищах під шаром стерильного парафіну або мінерального масла можна зберігати дріжджі, цвілеві гриби. Шар масла під поверхнею косого агару повинен бути не менше 1 см, воно оберігає культуру від висихання та доступу кисню.

– На агарі без додавання поживних речовин (допускаються дуже незначні добавки поживних речовин) зберігають актиноміцети.

– При ліофілізації культуру заморожують при температурі до -800С (зазвичай при -300С) і піддають сублімації у вакуумі (залишковий тиск становить від 6 до 130 кПа). З метою запобігання клітин від інактивації використовують захисні середовища (сироватка крові, бульйон, сахароза, суміш піску і глини). Ліофілізований чисту культуру в ампулах зберігають протягом декількох років.

– Зберігання в стерильній суміші піску та глини полягає в наступному: на цю суміш наносять мікроорганізми і суспензію суперечка і сушать при кімнатній температурі і при цій же температурі зберігають у посуді, закритою ватяною пробкою.

– Консервація суперечка в піску в наступному: приблизно 1 м стерильного піску насипають в пробірку, висівають туди ж суперечки і сушать їх в ексикаторі над силікагелем або хлористим кальцієм. Після сушіння пробірки герметично закривають пробками і заливають парафіном. Через певний час, специфічне для кожного виду зберігання, культуру пересівають.

Перед початком технологічного процесу культуру розмножують в лабораторії в стерильних умовах при оптимальному складі середовища і режимі вирощування (pH, температура, тривалість).

При цьому в лабораторних умовах культуру розмножують двома способами:

1) культуру продуцента висівають на косий агар, інкубують до утворення спор і змивають їх стерильною водою. Суспензію суперечка знову переносять в свіжу агарізірованную середовище для отримання спорового матеріалу другого покоління. Виросли суперечки ще раз змивають стерильною водою і суспензію використовують для отримання першого вегетативного покоління продуцента на рідкому середовищі;

2) як і в першому випадку, культуру продуцента висівають на щільних середовищах для отримання спор. Отриману суспензію суперечка відразу ж вносять до колби з рідким середовищем і вирощують їх на гойдалці. Отриманий таким чином вегетативний матеріал продуцента першого покоління використовують як посівний матеріал для другого покоління продуцента в колбах з рідким середовищем. Вегетативний матеріал другого покоління використовують для внесення в інокулятор. Для розмноження спорового матеріалу широко використовують середовища на сипучому матеріалі-зерні, крупі, лушпинні та ін.

Для отримання спор багатьох продуцентів антибіотиків часто використовують середу із зерен проса. Споровий матеріал з таких середовищ можна засівати прямо в інокулятор, минаючи розмноження на рідкому середовищі в колбах. Іноді в лабораторній практиці культуру продуцента починають розмножувати відразу на рідкому середовищі в колбах, виключаючи попереднє отримання спор.
Для забезпечення стабільного виходу активних речовин у виробничих умовах треба створити достатній запас культури продуцента на тривалий період часу (рік і більше), але не можна часто міняти технологію приготування посівного матеріалу.

Після зберігання культуру стерильно переносять у колбу об’ємом 100-200 мл і інкубують в термостаті або на гойдалці залежно від потреби культури в кисні. Вміст колби використовують як посівний матеріал для першого інокулятора цеху чистої культури. Послідовність стадій не однакова. Наприклад, у виробництві лізину (амінокислота) в цех чистої культури надходить посівний матеріал, отриманий з колб на гойдалці.

Іноді для зменшення небезпеки зараження інфекцією в інокулятор культуру вносять прямо з пробірок. При цьому тривалість інокуляції збільшується.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Зберігання культури і розмноження посівного матеріалу