ЗАПОВІТ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ

Коли помру, то спаліть

Моє тіло, як заборонену, чи ненавиджену книжку,

І зберіть увесь попіл, щоб ні одна молекуля із мене

Не залишилася на місці, де я згорів.

І йдіть до Сантандеру, до скелі, висуненої найдальше в море,

І чекайте на сильний вітер із півдня,

І киньте цей попіл в сторону моря, хай сірим прапором

Він залопоче хоч кілька секунд над синьою водою.

І після цього вже ніколи

Не думайте про мене і не вимовляйте мого імени,

Щоб його букви, як струпи, не тріскали,

І не кривавила ця рана, що під ними, яка ніколи не загоїться.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

ЗАПОВІТ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ