Залежність від роботи (роботоголія)

Работоголік відрізняється від людини, захопленого своєю справою, тим, що закривається роботою від проблем, які ставить перед ним життя. Він використовує прихильне ставлення керівників і суспільства в цілому, що заохочують отримання результату, але не цікавляться особистісними проблемами людей.
Як і всяка аддикция, роботоголізм є втечею від реальності за допомогою зміни свого психічного стану, який в даному випадку досягається фіксацією уваги на роботі. Робота не сприймається адиктів лише як одна із складових частин життя – вона замінює собою всі можливі прояви особистості: відпочинок, прихильність, любов, розваги (Короленка, 1993). Успіх у роботі недовго зігріває душу аддикта, готового освоювати всі труднощі професії, але часто не здатного до звичайного спілкуванню та вирішенню “простих” життєвих проблем. На початку життєвого шляху робота приносить задоволення, але потім, як і при будь-якому типі адикції, розвивається толерантність і абстинентний синдром, все частіше виникає незадоволеність і, як наслідок, все більша і більша поглинання роботою.
Поступово работоголік перестає отримувати задоволення від усього, що не пов’язане з роботою, а потрапляючи в інші умови, відчуває себе слабким і непотрібним, що породжує тривогу. Характерними особливостями особистості работоголиками є консерватизм, ригідність, хвороблива потреба в постійній увазі і позитивній оцінці з боку, перфекціонізм, зайва педантичність, крайня чутливість до критики (Леонова, Бочкарьова, 1998).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Залежність від роботи (роботоголія)