Закономірності в атомних спектрах

Ізольовані атоми у вигляді розрідженого газу або парів металу випускають спектр, що складається з окремих спектральних ліній. Відповідно до цього спектр випускання атомів називається лінійчатим.

Вивчення атомних спектрів послужило ключем до пізнання будови атомів. Насамперед було відмічено, що лінії в спектрах атомів розташовані не безладно, а об’єднуються в групи або, як їх називають, серії ліній. Найвиразніше це виявляється в спектрі найпростішого атома – водню. На рис.1.2 представлена ​​частина спектра атомарного водню у видимій та. близькою ультрафіолетової області. Очевидно, що лінії розташовуються не безладним чином, а в певному порядку. Відстань між лініями закономірно убуває у міру переходу від більш довгих хвиль до більш коротким.

У спектроскопії прийнято характеризувати спектральні лінії НЕ частотою, а зворотної довжині хвилі величиною яку називають хвильовим числом (не змішувати з хвильовим числом k = 2л / л – зі / с!). Це викликано тим, що довжина хвилі (а отже і хвильове число) вимірюється в даний час з набагато більшою точністю [про цю точності можна судити за наведеним нижче значенням (59.4) константи R], ніж точність, з якою визначена швидкість світла с. Тому значення частоти не може бути настільки ж точним, як значення хвильового числа.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Закономірності в атомних спектрах