Загальний огляд підсумків реформи 90-х років
Для того щоб перейти до аналізу найбільш істотних рис нинішньої економічної системи Росії, необхідно ще раз, можливо навіть з деякими повтореннями, узагальнити підсумки розвитку в 90-х роках.
У попередній частині роботи представлені результати дослідження з погляду процесу розвитку і становлення нової російської економіки, а тут необхідно розглянути найбільш істотні риси і взаємозв’язки вже сформованої системи.
Говорячи про десятилітті, яке в суспільній свідомості стійко асоціюється з поняттям “ринкові реформи”, насамперед необхідно визнати, що економічні реформи (або, у всякому разі, те, що за них видавалося) призвели до результату, відмінному від суспільних очікувань, а також від цілей, проголошуваних ініціаторами і прихильниками суспільних змін. В даному випадку я не маю на увазі кількісні параметри – темпи економічного зростання, інфляцію, рівень і якість споживання і т. п., хоча і вони, безумовно, мають важливе суспільне значення (див., Наприклад, [9]). Все ж більш важливими мені видаються якісні завдання і цілі, в першу чергу, створення в країні нової соціально-економічної системи, оскільки в довгостроковому плані саме вона, ця система, визначає і ступінь динамізму економіки, і рівень життя населення, і перспективи вирішення основних суспільних та економічних проблем.
Так от, економічна система в Росії в результаті реформ 1990-х років кардинально змінилася в порівнянні з радянським періодом. У той же час сформувалася нова система докорінно відрізнялася не тільки від радянського планового господарства, а й від спочатку проголошених цілей та орієнтирів. В принципі те, що при реформуванні суспільства результати можуть у підсумку відрізнятися від початкових планів, нормально і природно. Зрештою, економіка – це не фізика, і точне прогнозування, не кажучи вже про планування, тут в принципі неможливо. Проблема в тому (і я на цьому категорично наполягаю), що в нашому випадку розбіжності мають дуже глибокий, принциповий характер.
Що спочатку замислювалося – загальновідомо: конкурентна ринкова економіка з ясними і прозорими правилами гри, що забезпечує ефективний розподіл і використання ресурсів, швидкий і стійке економічне зростання, рівновагу у відносинах із зовнішнім світом при розумній ступеня відкритості економіки та стабільна фінансова система, що включає в себе міцну бюджетну систему, стійку повноцінну національну валюту і динамічний банківський сектор. Зрозуміло, реалізація цієї мети передбачала певну етапність – не всі і не завжди повинно було вийти швидко і з першої спроби, але в цілому вже протягом декількох років передбачалося сформувати міцні основи для економіки вищеописаного типу.
Що ж вийшло? Детальніше ми це сформулюємо трохи пізніше, а поки можна сказати – виникла система принципово іншого характеру, в якій в масштабі економіки в цілому не була реалізована жодна з названих основних завдань. У країні не склалися умови для ефективної внутрішньої і міжгалузевої конкуренції; не створено механізму ринкової концентрації і накопичення капіталу в ефективних фірм; не сформувався необхідний набір стимулів для ефективного продуктивного використання ресурсів; не вибудувана система прозорих і дотримуваних усіма основними учасниками правил економічної гри. Я назвав тут тільки самі базисні речі – взагалі ж список нереалізованих умов може бути дуже довгим (див. Також [161]). Так, в російській економіці за великим рахунком відсутній механізм стимулювання ефективного зростання: протягом п’яти років після початку реформ в економіці спостерігався спад виробництва, але і після його закінчення механізм росту працює слабо і дає постійні збої. Структура господарства (як галузева, так і структура використовуваних ресурсів) не тільки не поліпшується, але і в якості тенденції, швидше регресує. Частка накопичення залишилася на дуже низькому для зростаючого господарства рівні (порядку 20%), а розмір інвестицій, які економіка здатна генерувати і переварити, – більш ніж скромним. У країні так і не сформувалася ні повноцінна національна грошова система (не секрет, що рубль сьогодні виконує функції швидше допоміжної, ніж єдиною або хоча б основної грошової одиниці), ні банківська система, здатна виконувати свою головну функцію – фінансувати ефективні інвестиції.
Це не означає, що в тому, що було створено, немає ніякого позитиву. Я далекий від того, щоб ідеалізувати радянську систему, і в тому, що ми від неї пішли, вже є величезний історичний крок вперед. Перш за все, ми позбавилися від задушливої атмосфери тоталітарної держави, і ті проблеми і невдачі, з якими ми сьогодні стикаємося, є предметом суспільної уваги й обговорення. Ми покінчили із загальною економічною і особистою залежністю від держави, отримали можливість незалежної господарської діяльності та вагомий набір громадянських та особистих свобод, включаючи свободу слова, совісті, вибору роду занять і місця проживання, свободу пересування і право на власність, і багато іншого. В економічній сфері ми отримали основи ринкової економіки, включаючи інститут приватної власності, і нехай обмежений за сферою дії, але тим не менш працюючий механізм конкуренції.
І все ж, незважаючи на реальні зміни в історично правильному напрямку, я не схильний розглядати підсумки десятиліття реформ останнього часу як успіх. У першу чергу, тому, що спільний напрям історичного руху визначається не стільки свідомими політичними зусиллями рухів і їхніх лідерів, скільки об’єктивним ходом і логікою речей, так що будь-чиєї особливої заслуги в відбуваються позитивні зрушення я, відверто кажучи, не бачу. А по-друге, в список нереалізованих завдань потрапили занадто важливі з усіх точок зору речі, щоб списати їх як неминучі витрати або малозначущі відступу від початкового плану.
Можна виділити кілька “шарів” різних факторів або причин, в підсумку зробили неминучою невдачу розпочатої в минулому десятилітті спроби в історично короткі терміни реформувати радянську економіку. Я б, зокрема, зазначив тут три групи причин різного порядку – це, по-перше, нерозуміння того, від чого ми, власне, намагалися піти, тобто природи радянської економіки. По-друге, це помилки, допущені при визначенні змісту та послідовності заходів економічної та соціальної політики. Нарешті, по-третє (і це самий глибинний шар) – це те, що справжні інтереси і мотиви влади за великим рахунком не були пов’язані з декларувати цілями створення прозорої та конкурентної ринкової економіки та забезпечення мінімального соціального захисту населення.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)