Загальні риси екосистеми світового океану
Води Світового океану являють собою ідеальне середовище для проживання і розвитку органічного життя. Це середовище багата киснем і іншими необхідними для життя речовинами, містить велику кількість біогенних елементів, не схильна істотним змінам своїх фізичних і хімічних властивостей.
На думку багатьох учених світу, океан є колискою життя на нашій планеті. Саме тут, у дрібному, добре прогрівається водному басейні, близько двох мільярдів років тому зародилося життя і лише потім поширилася на прісні води і простору суші. Вся товща вод Світового океану, підводні рівнини, долини і западини, гірські ланцюги і плоскогір’я, що утворюють підводний ландшафт, – зосередження найрізноманітніших живих організмів. За останніми даними, в водах океану виявлено понад 150 000 видів тварин і більше 10 000 видів водоростей. Серед живих організмів на першому місці молюски – їх понад 60 000 видів, близько 23 000 видів ракоподібних, більше 15 000 видів риб, 10 000 видів одноклітинних, 7000 видів хробаків, близько 9000 видів кишковопорожнинних, 5000 видів голкошкірих, 3000 видів губок. Велике розмаїття їх в океані пояснюється сприятливими умовами проживання. В океані живуть самі великі тварини планети – кити, дельфіни, ластоногі. Одне з найбільших рослин у Світовому океані – водорость макроцистіс, що досягає більше 50 м в довжину. Розміри багатьох організмів, що мешкають в морях, знаходяться в деякій залежності від розмірів басейну. Так, гігантські кити і гігантські водорості поширені тільки в океанах. Наприклад, дельфіни, що мешкають в океанічних водах, набагато більші чорноморських.
Організми, що населяють товщу води, діляться на планктон, бентос і нектон.
Планктон (у перекладі з грец. – “Ширяє”, “блукаючий”) – це сукупність організмів, пасивно переносяться водами і течіями. Планктонні організми або позбавлені здатності до самостійного руху, або володіють нею в незначній мірі і не можуть протидіяти перенесенню їх водою. До складу планктону входять тварини (зоопланктон) і рослини (фітопланктон). Зоопланктон населяє всю товщу Світового океану, а фітопланктон, що потребує сонячному світлі, поширюється тільки в поверхневому шарі води. Розміри планктонних організмів дуже різноманітні: від декількох мікрон (бактерії) до 2 м в діаметрі (медуза ціанея).
Бентос (у перекладі з грец. – “Глибина”) – сукупність організмів, що мешкають на грунті і в грунті морських водойм. Так само, як і планктон, бентос поділяють на тваринний і рослинний. Тваринний бентос складається з представників усіх типів безхребетних, а рослинний представлений в основному різноманітними водоростями. Видовий склад і кількість бентосу змінюються залежно від глибини, віддаленості від берега, а також від характеру дна (кам’янисте, піщане, мулисте). Бентос – кормова база для промислових тварин, особливо для риб.
Нектон (у перекладі з грец. – “Плаваючі”) – сукупність тварин, здатних до самостійного, активного пересування у воді на значні відстані. До нектону відносяться активно плаваючі організми: риби, китоподібні, ластоногі, сіренових, морські змії і морські черепахи. Як правило, кити, ластоногі і риби мігрують у пошуках їжі і на нерест. З океаном пов’язане життя близько 240 видів водоплавних птахів (пінгвіни, чайки, буревісники, альбатроси, фрегати, олуші, баклани, пелікани, тупики, поморники та ін.).
Серед рослин у Світовому океані переважають водорості: зелені, діатомові, бурі, червоні, синьо-зелених, а також близько 30 видів квіткових рослин.
Океан заселений незліченною кількістю бактерій.
Таким чином, Світовий океан – це екологічна система, т. Е. Єдина функціональна сукупність організмів і середовища їх проживання. Загальна властивість океану – його біологічна продуктивність, або біологічна маса.
Під біологічною продуктивністю океану розуміється сумарна маса всіх організмів, що мешкають в товщах Світового океану.
Загальна біологічна маса Світового океану виявилася дещо менше біологічної маси суші, незважаючи на те що площа океану в 2,5 рази більше. Це пояснюється тим, що областями високої біологічної продуктивності є периферія океану, області підйому глибинних вод (апвеллинга). Інший простір океанів – майже млява пустеля, в якій можна зустріти хіба що великих хижаків. Окремими оазисами в океанічній пустелі виявляються лише невеликі коралові атоли. При характеристиці біологічної продуктивності не слід плутати з поняттям “біологічні ресурси”. Під біологічними ресурсами Світового океану слід розуміти запаси морських тварин і рослин, які на сучасному етапі розвитку цивілізації доцільно використовувати для задоволення потреб суспільства без шкоди для їх подальшого природного відтворення.
В даний час кількість промислової риби у Світовому океані становить понад 220 млн т, з яких виловлюється близько 110-120 млн т. Але для відновлення стада необхідно залишати не менше половини. Потрібно уникати перелову риби – т. Е. Такого стану, коли відновлення стада вже неможливо. Серед біологічних ресурсів 85% займають риби і 10% – молюски, ракоподібні.
У Світовому океані живі організми розподілені нерівномірно, так як їх формування та видове різноманіття залежить від цілого ряду чинників.
На продуктивність і видове різноманіття життя у Світовому океані саме істотний вплив роблять температурні умови. Навіть незначні коливання температури води помітно позначаються на процеси обміну речовин мешканців океану, більшість з яких є холоднокровними. Однак завдяки тепловим властивостям води амплітуда коливань її незначна в порівнянні з повітряним середовищем, що дуже вловлюється живими організмами. Тому видові відмінності життя в різних широтах величезні. Наприклад, в море Лаптєвих мешкає близько 400 видів тварин, у Середземному морі – 7000 видів, а в морях Малайського архіпелагу – близько 40 000 видів.
Умови життя в океані істотно залежать і від глибини. Найбільш населеною областю океану є сублітораль – частина дна океану з глибинами до 200 м, де найбільш сприятливі умови існування: наявність світла, велика кількість їжі, активне перемішування водних мас і т. Д. З глибиною відмінність у тваринному світі зменшується, що пов’язано зі зменшенням температурних коливань між окремими регіонами Світового океану, а також між поверхневим і глибинними шарами.
Фізичні та хімічні властивості води виключно сприятливі для життя. Особливо важливе значення має висока растворяющая здатність води, завдяки чому в ній містяться в розчиненому вигляді різні сполуки, необхідні для живлення рослин, які отримують ці речовини з води без допомоги кореневої системи.
На розвиток життя в Світовому океані великий вплив робить солоність. Для більшості морських і прісноводних тварин межею поширення є солоність від 5 до 8% о.
Прозорість води допускає проникнення світла до глибини 100-200 м, що теж створює сприятливі умови для розвитку рослин у всьому цьому шарі.
Щільність води дозволяє багатьом організмам перебувати в підвішеному стані, оскільки вони на 98% складаються з води.
Найбільш специфічною особливістю життя на глибинах океану є тиск. Саме тому більшість мешканців океану являють собою холоднокровні форми, у яких процес обміну речовин протікає менш інтенсивно, ніж у теплокровних, т. Е. Потрібно менше кисню.
На інтенсивність життя впливає перемішування вод, в результаті якого відбувається підйом поживних речовин у поверхневі шари. Значну роль у розселенні організмів відіграють течії, які переносять на великі відстані тварин, їх ікру і личинки, рослини і їх спори. Так, личинки деяких безхребетних дрейфують з водами Гольфстріму на 4-6 тис. Км.
Багато хто з морських організмів здатні змінювати своє місце розташування (мігрувати) як по вертикалі, так і по горизонталі. Це явище пов’язане з тим, що в різний час різні райони океану мають самі різні умови існування для живих організмів. В результаті міграції відбувається перенесення величезної кількості органічної речовини з одних районів океану в інші. При цьому планктонні організми здійснюють пасивні міграції за допомогою течій, а риби та ссавці – активні міграції між періодами харчування і розмноження. Так, що мешкають в річках Балтійського моря і сусідніх озерах вугри долають 7-8 тис. Км, прямуючи на нерест в Саргасове море. Сірі кити в східній частині Тихого океану долають відстані до 9 тис. Км.
Інтенсивна органічне життя розвивається в основному у верхніх шарах океану до глибини 500 м, де мешкає близько 90% одних тільки рибних багатств. Це якраз ті самі шари, де сконцентровано від 300 до 500 мг / м3 біомаси. Таких районів в Світовому океані не так вже й багато. Це райони у узбереж Ньюфаундленду, Каліфорнії, в Еквадору і Чилі, Норвегії, Ісландії, Кольського півострова, біля південно-західного узбережжя Африки, Сахаліну, Японії, Філіппінських островів.
Разом з тим існують справжні “океанічні пустелі”, де біомаса складає всього 25-30 мг / м3. Це центральні райони Індійського океану, південніше і північніше екватора в Тихому океані і води Саргасового моря.
У районах апвеллинга біомаса досягає 500-800 мг / м3, а іноді й значно вище. Високопродуктивні райони становлять 17% площі Світового океану, середньопродуктивний – 2, а малопродуктивні – 63%.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)