Загальні правила номенклатури ІЮПАК

Насамперед вчитель просить хлопців дати визначення поняття “номенклатура”, а в разі ускладнень розкриває зміст цього терміна сам. Номенклатура – це система назв, що вживаються в якій-небудь науці.

Використовуючи гуманітарний прийом етімологізаціі хімічних термінів, вчитель може, наприклад, своє пояснення побудувати таким чином.

На зорі розвитку органічної хімії відомих речовин живої природи було досить мало. Вчені тієї пори могли дозволити собі придумувати для кожної речовини власну назву, яке часто навіть не вкладалося в одне слово, та ще й не одне. Наприклад, етилен називали “двууглеродістий водень”, “маслородного газ” або “етерін”. Такі назви найчастіше відображали походження речовини або найбільш яскраве його властивість: оцтова кислота, гірко-мигдальне масло (бензальдегід), гліцерин (від грецького glykys – солодкий), формальдегід (від латинського formica – мураха). Такі назви іменуються тривіальними. Вони широко поширені в хімії для позначення речовин простого будови. Хіміки й зараз рідко називають ацетилен етініл, а мурашину кислоту метанової.

З накопиченням експериментального матеріалу з’ясувалося, що багато речовини мають схожими властивостями, т. Е. Належать до однієї групи (класу) з’єднань. На всі речовини даного класу стали поширювати назви речовини, відкритого першим.

Так з’явилися класи парафінів, олефінів, алкоголь, гликолей. Щоб підкреслити родинні зв’язки таких речовин стали використовувати раціональну номенклатуру, згідно з якою з’єднання розглядалося як похідне найбільш типового представника класу:

Image17

Раціональна номенклатура зручна для позначення речовин простого будови і нерідко застосовується в наш час.

Потім вчитель формулює проблему. Число відомих органічних сполук зростає в геометричній прогресії. Хімікам різних країн стало важко спілкуватися, оскільки одні й ті ж речовини мали різні назви, а під однією назвою увазі кілька речовин. Виникли великі складнощі з назвами складних молекул. Щоб вирішити цю проблему, хіміки всіх країн, що входять в Міжнародний союз теоретичної і прикладної хімії (ІЮПАК), створили спеціальний комітет, який виробив основи єдиної для всіх органічних речовин номенклатури. Цю номенклатуру називають міжнародною або номенклатурою ІЮПАК.

Учитель підкреслює, що це дуже лаконічна, але зручна і красива номенклатура. Для того щоб вміти користуватися нею, потрібно зовсім небагато: добре знати назви перших представників гомологічного ряду граничних вуглеводнів (від етану до декана) та кількох найпростіших граничних радикалів (метил, етил, пропіл). Тому учні заздалегідь отримують завдання пригадати ці назви з курсу хімії 9-го класу. Дуже рекомендуємо перемалювати на щільний папір ще одну картку-підказку, наведену нижче (табл. 1).

Детальне знайомство з правилами номенклатури ІЮПАК доцільно проводити в темі “Граничні вуглеводні”, доповнюючи і конкретизуючи їх у міру вивчення наступних класів речовин. На даному уроці вчитель викладає тільки загальні положення.

1. Основу назви речовини становить назву граничного вуглеводню з тим же числом вуглецевих атомів, що і в самій довгому ланцюгу ациклической молекули (див. Картку-підказку).

2. Положення заступника, функціональних груп і кратних зв’язків у головній ланцюга позначається за допомогою цифр.

3. Заступники, функціональні групи і кратні зв’язки вказуються у назві за допомогою префіксів (ті ж приставки, але специфічні, хімічні) і суфіксів.

4. При написанні назви всі цифри відокремлюються один від одного комами, а від букв – дефісами.

Для закріплення основних положень номенклатури ІЮПАК вчитель пропонує учням скласти назву за формулою, а розшифрувати назву речовини, формула якого записана на дошці.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Загальні правила номенклатури ІЮПАК