ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ТЕАТРУ. РОЗВИТОК ДРАМИ-ПРИТЧІ. ВИНИКНЕННЯ “ТЕАТРУ АБСУРДУ” – ЗАХІДНА ДРАМАТУРГІЯ 1950-1970-х рр

Мета (формувати компетентності): предметні (знання про характер та особливості розвитку європейської драматургії 1950-1970-х рр., її найвідоміших представників; розуміння понять “театр абсурду” та “драма-притча”); ключові (уміння вчитися: навички оцінювання культурно-мистецьких явищ; комунікативні: навички роботи в групі; інформаційні: навички самостійної роботи із джерелами інформації; загальнокультурні: прагнення до літературної освіти та загальнокультурного самовдосконалення, естетичний смак, читацьку активність, світогляд).

Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування на їхній основі вмінь та навичок.

Основні терміни та поняття: драма-притча, абсурд, “театр абсурду”, трагікомедія.

Обладнання: словники (літературознавчий і енциклопедичний), відеозаписи фрагментів п’єс “театру абсурду” або презентація за темою уроку, медіазасоби.

Перебіг уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АНАЛІЗ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Учитель. На початку 1950-х рр. у театрах Франції з’‎явилися незвичні вистави, виконання яких було позбавлене елементарної логіки, репліки суперечили одна одній, а зміст, який актори відтворювали на сцені, був незрозумілий глядачам. Ці незвичні вистави мали дивну назву – “театр абсурду”, або “мистецтво абсурду”. Преса негайно підтримала цей напрям у театральному мистецтві. За допомогою критики і реклами твори “театру абсурду” швидко поширилися країнами світу. За час свого існування “театр абсурду” міцно закріпився поміж сучасних модерністських напрямів у мистецтві. Саме про західноєвропейський театр другої половини ХХ ст. та його вплив на театральне мистецтво всього світу ми сьогодні говоритимемо

IV. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Експрес-опитування

– Назвіть характерні риси європейської прози другої половини ХХ ст.

– Що сприяло появі творів-антиутопій?

– Які теми є актуальними для літератури цього періоду?

V. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Вступне слово вчителя

– Театральне життя у другій половині ХХ ст. було пройняте духом найсміливіших експериментів: публіка стала свідком потужних естетичних вибухів, що руйнували канони драматичних жанрів, дію, композицію, сценічну мову. Намагалися створити п’‎єси без дії, без характерів, навіть без слів. На сценах ставили драми, що зображували стихію підсвідомого й царину мрії, зосереджені на передаванні “живої театральної емоції” та спрямовані на порушення інтелектуально-філософських питань. Особливо бурхливий розвиток драми – притчі відбувався на той час у німецькомовному театрі. Деякою мірою вона продовжувала традиції брехтівських “притч для сцени”, хоча корифеї цього різновиду драми – М. Фріш і Ф. Дюрренматт – рішуче відмежувалися від будь-якої ідеологічної спрямованості своїх творів (на чому, як відомо, наполягав їхній попередник). На іншому полюсі театрального життя розквітав “театр абсурду” (“драма абсурду”, “абсурдистська драма”). На противагу інтелектуальній драмі-притчі, що змушувала глядачів замислюватися над важливими духовними й моральними питаннями життя, “театр абсурду” було спрямовано на відтворення емоцій, насамперед – спричинених потрясінням свідомості, яка стикнулася з незбагненним світом і абсурдністю буття.

2. Риси, парадокси та символи “театру абсурду” (запис до зошитів)

Повідомлення за індивідуальним домашнім завданням

Очікуваний результат

Абсурд – безглуздість, нісенітниця, те, що суперечить здоровому глузду. Також незвичайний, нелогічний, дивний випадок або феномен, що позбавлений сенсу, значення у розумінні людини та вважається протиріччям.

Запозичення у філософів-екзистенціалістів:

– ізольованість людини від зовнішнього світу;

– індивідуалізм і замкнутість;

– неможливість спілкування одного з одним;

– беззмістовність активних дій;

– непереможність зла;

– недосяжність для людини поставленої перед собою мети.

Філософські проблеми “театру абсурду”:

– сенс буття (зберегти в собі людину, не зрадити людяності та власній індивідуальності);

– здатність людини протистояти злу;

– причини осоромлення людей (за власними переконаннями, “заразився”, втягнули силоміць);

– людська схильність ховатися від неприємностей;

– прояв світового зла – “пандемія масового безумства”

3. Розвиток драми-притчі (запис до зошитів)

Повідомлення за індивідуальним домашнім завданням (див. с. 129 цього посібника)

4. Теорія літератури (запис до зошитів)

Трагікомедія – вид драматичних творів, що мають ознаку як трагедії, так і комедії. Трагікомедія заснована на трагікомічному світобаченні, яке пов’‎язане з відчуттям відносності наявних критеріїв життя, абсурдності буття, відмовою від моральних абсолютів, непевності в духовних цінностях Трагікомедія характеризується насамперед тим, що водночас трагічно й комічно вияскравлює ті самі явища, водночас трагічне і комічне взаємно посилюються, а співчуття автора до одного персонажа суперечить співчуттю до іншого

5. перегляд відеозаписів фрагментів п’єс (за вибором учителя та учнів)

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

1. Рольова гра

– Уявіть себе глядачем театру, який переглядає “драму абсурду”. Що ви бачите?

2. Колективне узагальнення за темою “Драматургія 1950-1970-х рр.”

– Які тенденції були характерними для західної драматургії 1950-1970-х рр.?

– Сформулюйте власне визначення термінів драма-притча, трагікомедія.

Поясність свої формулювання.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. Індивідуальне (4 учні): підготувати повідомлення про життя та творчість М. Фріша (Е. Йонеску, Ф. Дюрренматта).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ТЕАТРУ. РОЗВИТОК ДРАМИ-ПРИТЧІ. ВИНИКНЕННЯ “ТЕАТРУ АБСУРДУ” – ЗАХІДНА ДРАМАТУРГІЯ 1950-1970-х рр