ЗАЧУМЛЕНІ ЗВІРІ – ЖАН ДЕ ЛАФОНТЕН – БАЙКА У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Небесна кара, що її за гріх

Великий наслано на всіх,

Чума – нещадна, люта сила,

Спроможна все живе за день

До решти винищити, впень,

Нещадно звірину косила.

Не кожен хворий помирав,

Та кожен дні лихої скрути

Хотів як-небудь перебути.

Було звіроті не до справ:

Уже не йшли на полювання

Ні хитрі лиси, ні вовки,

І велелюбні голубки

Забули вже за любування.

Лев скликав раду і сказав:

“Напевно, кару Бог послав

Нам за чиюсь тяжку провину.

У кого з нас найбільший гріх,

Хай жертвує собою й від загину

Рятує всіх.

Історія нас вчить: зі скрути

Не вийти без належної покути.

Покаймося ж, мов на духу, при всіх

У всіх своїх тяжких провинах.

Я маю на душі великий гріх:

Я стільки з’‎їв овець невинних!

Куди подітись від гріха?

Того ще мало:

Я, бувало,

З’‎їдав і пастуха.

Я жертвую собою, як немає

У вас гріхів. Та закликаю вас

Покаятись, як я, бо вмерти має

Найбільший грішник серед нас”.

“О царю! – каже Лис.-

Сумлінність ваша може

Всім бути за взірець.

Але хіба то гріх? Та, може,

Ви, ївши тих дурних овець,

Їм честь велику виявляли.

А щодо пастухів – який то гріх?

Вони нам стільки дозволяли,

Що краще б їх поїсти всіх “.

Підлесники аплодували.

ЗАЧУМЛЕНІ ЗВІРІ   ЖАН ДЕ ЛАФОНТЕН   БАЙКА У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Жан Еффель. Зачумлені звірі

А потім тигри та вовки

Себе картали залюбки.

Та всіх їх так атестували,

Що хижаки, розбійники – і ті,

Здавалося, були святі,

Та встав Осел: “Пригадую, давненько

Ішов я лугом, травка зелененька,

А я голодний – біс і спокусив:

Я, грішний, жмутик і вкусив,

А, щиро кажучи, не мав же права”.

“Ганьба! Ганьба!” – зарикала орава.

А Вовк довів – учений писарчук! –

Що цей Осел – падлюка із падлюк,

Паршивий і коростявий1 – причина

Всіх напастей і лих.

Та мало вішати таких!

Він їв чужу траву! Проклята твар злочинна!

Від них завжди чекай біди.

І заревла громада: “Браво!”

Отак і в нас: є гроші – маєш право,

Немає – то під суд іди.

Переклад Івана Світличного

Запитання й завдання

1. З яких частин складається байка “Зачумлені звірі”? Перекажіть роз – повідну частину.

2. Назвіть персонажів байки. Якими їх зобразив художник? Кого з них можна назвати головним героєм?

3. Дайте стислі характеристики тим персонажам, що виправдовували Левові гріхи. Чому вони це робили?

4. Чому саме Осла звинуватили і зробили жертвою? Як про це Оказано В моралі байки?

5. Наведіть приклади використання антитези (протиставлення) в байці, користуючись схемою.

ЗАЧУМЛЕНІ ЗВІРІ   ЖАН ДЕ ЛАФОНТЕН   БАЙКА У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Чи збігаються характеристики героїв байки “Зачумлені звірі” з традиційними характеристиками героїв байок? Обгрунтуйте свою думку.

1 Коростявий – хворий на коросту; короста – хвороба, що виникає внаслідок проникнення в шкіру коростяних кліщів.

1. Доберіть прислів’‎я і приказки, якими можна було б передати мораль байки “Зачумлені звірі”.

2. Знайдіть у тексті байки і випишіть до зошита вислови, які можна назвати крилатими. Обгрунтуйте свій вибір.

3. Підготуйтеся до виразного читання байки в особах.

LES ANIMAUX MALADES DE LA PESTE

Un mal qui repand la terreur,

Mai que le ciel en sa fureur

Inventa pour punir les crimes de la terre,

La peste (puisqu’‎il faut l’‎appeler par son nom),

Capable d’‎enrichir en un jour l’‎Acheron,

Faisait aux animaux la guerre

Ils ne mouraient pas tous, mais tous etaient frappes:

On n’‎en voyait point d’‎occupes

A chercher le soutien d’‎une mourante vie;

Nul mets n’‎excitait leur envie;

Ni loups ni renards n’‎epiaient

La douce et l’‎innocente proie;

Les tourterelles se fuyaient;

Plus d’‎amour, partant plus de joie.

Le lion tint conseil et dit: Mes chers amis,

Je crois que le ciel a permis

Pour nos peches cette infortune.

Que le plus coupable de nous

Se sacrifie aux traits du celeste courroux;

Peut-etre il obtiendra la guerison commune.

L’‎histoire, nous apprend qu’‎en de tels accidents

On fait de pareils devouements.

Ne nous flattons done point; voyons sans indulgence

L’‎etat de notre conscience.

Pour moi, satisfaisant mes appetits gloutons,

J’‎ai devore force moutons.

Que m’‎avaient-ils fait? Nulle offense;

Meme il m’‎est arriva quelquefois de manger

Le berger.

Je me devouerai done, s’‎il le faut; mais je pense

Qu’‎il est bon que chacun s’‎accuse ainsi que moi;

Car on doit souhaiter, selon toute justice,

Que le plus coupable perisse.

Sire, dit le renard, vous etes trop bon roi;

Vos scrupules font voir trop de delicatesse.

Eh bien! Manger moutons, canaille, sotte espece,

Est-ce un peche? Non, non. Vous leur faites, seigneur,

En les croquant beaucoup d’‎honneur;

Et quant au berger, Ton peut dire

Qu’‎il etait digne de tous maux,

Etant de ces gens-la qui sur les animaux

Se font un chimerique empire.

Ainsi dit le renard, et flatteurs d’‎applaudir.

On n’‎osa trop approfondir

Du tigre, ni de Tours, ni des autres puissances,

Les moins pardonnables offences.

Tous les gens querelleurs, jusqu’‎aux simples matins,

Au dire de chacun, etaient des petits saints.

L’‎ane vint a son tour, et dit: J’‎ai souvenance

Qu’‎en un pre de moines passant,

La faim, l’‎occasion, l’‎herbe tendre, et je pense,

Quelque diable aussi me poussant,

Je tondis de ce pre la largeur de ma langue.

Je n’‎en avais nul droit, puisqu’‎il faut parler net.

A ces mots on cria haro sur le baudet.

Un loup, quelque peu clerc, prouva par sa harangue

Qu’‎il fallait devouer ce maudit animal,

Ce pele, ce galeux, d’‎ou venait tout leur mal.

Sa peccadille fut jugee un cas pendable.

Manger l’‎herbe d’‎autrui! Quel crime abominable!

Rien que la mort n’‎etait capable

D’‎expier son forfait. On le lui fit bien voir.

Selon que vous serez puissant ou miserable,

Les jugements de cour vous rendront blanc ou noir.

Запитання й завдання

1. Порівняйте переклад і оригінал байки. Чи вдалося перекладачеві зберегти авторську інтонацію і ритм твору?

2. З яких частин складається твір в оригіналі? Чи відтворив перекладач авторську побудову байки?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

ЗАЧУМЛЕНІ ЗВІРІ – ЖАН ДЕ ЛАФОНТЕН – БАЙКА У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ