Забруднення води і здоров’я людини

За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, 80% всіх хвороб у світі пов’язано з незадовільною якістю води. Захворювання, викликані забрудненою водою, можна об’єднати в п’ять груп.

Першу групу об’єднують захворювання, що виникають при використанні зараженої води для миття посуду, продуктів, вмивання. Це тиф, холера, дизентерія, гастроентерит та інфекційний гепатит. До другої групи належать захворювання шкіри і слизових оболонок, що виникають головним чином при умовно. Це короста, кон’юнктивіт, виразки. Третя група представлена??захворюваннями, які викликаються молюсками, що живуть у воді. Вони є переносниками такої інфекції як шистосоматоз. Шистосоматоз викликає лихоманку, болі в печінці, висип на шкірі, поява крові в фекаліях. Четверта група – це захворювання, що викликаються живуть або розмножуються у воді комахами. Вони є переносниками малярії, жовтої лихоманки, сонної хвороби. П’ята група – це захворювання, що виникають через недосконалу каналізації. Найбільш поширене з них – нематодоз.

Очевидно, що не всі води придатні для пиття. Наукові погляди в цьому відношенні пройшли довгу еволюцію. Вже Гіппократ пов’язував якість питної води зі здоров’ям людини: “Слід знати про водах, які води шкідливі і які дуже здорові, які незручності і яке благо походить від вживання вод, так як вони мають великий вплив на здоров’я…”

Інші великі лікарі давнину (Авіценна, Парацельс), а також медики пізніших часів теж намагалися кваліфікувати прісні води по їх придатності для пиття. Але до останньої чверті минулого століття судження про вплив якості води на здоров’я населення ще не мали наукової основи. За сучасними уявленнями, існує ряд найважливіших критеріїв, що визначають якість питної води. Це органолептическая прийнятність, епідемічна безпека, хімічна нешкідливість.

Термін “органолептика” утворений поєднанням грецьких слів “орган” і “лептікос” – схильний до визнання, схваленню. Коли говорять про органолептичних властивостях продуктів, матеріалів, води, мають на увазі їх властивості, що визначаються за допомогою органів почуттів – аналізаторів кольору, запаху, смаку. Це найдавніший із способів визначення якості води. За своїми органолептичними властивостями питна вода повинна бути, безсумнівно, приємною на смак, безбарвною і абсолютно прозорою. Сьогодні існують наукові методики об’єктивного визначення цих властивостей. Проте істотне значення має і суб’єктивна оцінка цих показників, особливо смаку. І. Павлов вважав негативні органолептичні реакції організму важливим охоронним безумовним рефлексом, виробленим віковим досвідом людства, захистом від шкідливих для здоров’я речовин.

Зв’язок між поширенням деяких захворювань і умовами постачання водою була помічена людьми дуже давно. Але тільки в 1888 р на VI Міжнародному гігієнічному конгресі у Відні було визнано, що заразні хвороби можуть поширюватися з питною водою. Обговорення цього питання на науковій основі стало можливим завдяки дослідженням найбільших мікробіологів XIX століття Луї Пастера і Роберта Коха. Л. Пастер довів, що інфекційні хвороби є наслідком життя і розвитку мікробів в організмі людини і тварин. Р. Кох зіставив якість питної води в Гамбурзі, ураженому холерної епідемією, і в сусідньому місті Альтоне, який минула ця хвороба. Він переконався, що найважливішу роль тут зіграв саме водний фактор – мікробне зараження води.

Дослідження багатьох учених, у тому числі і вітчизняних дозволили виробити методи виявлення мікробів і вірусів і з’ясувати, що ці збудники досить стійкі у водному середовищі. Водний шлях передачі інфекцій став очевидним.

У наш час перелік заразних захворювань, що передаються через воду, включає, крім холери, дизентерію, черевний тиф, інфекційний гепатит та ін. Доведено можливість зараження через воду поліомієлітом і туберкульозом. За даними ВООЗ, в цілому число людей, які перенесли гостре кишкове захворювання, становить 500 млн. На рік. І хоча ці дані стосуються переважно країн Азії, Африки та Латинської Америки, населення економічно розвинених країн також страждає від періодичних епідемій. Ця обставина робить більш зрозумілими вимоги епідемічної безпеки, що пред’являються до питної води.

Про бактеріальної чистоті води дозволяє судити наявність так званих санітарно-показових бактерій. Наприклад, такий мікроб, як кишкова паличка, є достовірною ознакою фекального забруднення і, отже, ознакою ймовірного попадання у воду різних збудників захворювань. Звідси і санітарно-показове значення цього мікроба. Кишкова паличка дуже широко поширена в природних водоймах, і про якість води судять на основі підрахунку її кількісного вмісту. Встановлено, що тільки в тих випадках, коли кількість кишкових паличок в 1 л води не перевищує трьох, вода може вважатися безпечною в бактеріальному відношенні. Про чистоту води судять і за загальною кількістю бактерій, що містяться в 1 мг (так зване мікробне число). Воно не повинно перевищувати 100.

Є й методи виявлення у воді патогенних мікроорганізмів. Використовуються вони в особливих випадках, пов’язаних з створилася епідемічною обстановкою.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Забруднення води і здоров’я людини