Забруднення навколишнього середовища в США
Сполучені Штати – країна, де природне середовище піддалася досить суттєвих змін. На більшій частині їх території незаймані природні ландшафти вже давно перетворилися на антропогенні. При цьому, відповідно до етапів колонізації, таке окультурення природних ландшафтів йшло в загальному напрямку зі сходу на захід. Спочатку прибережні низовини Атлантичного узбережжя поступилися місцем полям, садам, сіяним лугах, житлової та промислової забудови, комунікацій. Потім польові, пасовищні, міські та промислові ландшафти стали переважаючими на Центральних і Великих рівнинах. Далі настала черга Тихоокеанських штатів, де до цього переліку додалися ще лісогосподарські ландшафти. Впоследние чергу почалося освоєння Гірських штатів, для яких найбільш характерними залишаються, мабуть, гірничопромислові ландшафти. Але при цьому, на жаль, природі було завдано великої шкоди.
У широко відомих книгах Р. Парсона “Природа пред’являє рахунок” (1969), Ж. Дорста “До того як помре природа” (1968), У. Дугласа “Трьохсотрічна війна” (1975) та багатьох інших докладно розповідається про те, яким винищенням природних ресурсів супроводжувалося рух колоністів на Захід. Може бути, найбільш яскравим прикладом такого роду служить компанія з поголовного винищення бізонів в американських преріях. У 70-і рр.. XIX в. щорічно знищувалося по 2-2,5 млн цих тварин. Справа доходила до того, що залізничні компанії пропонували пасажирам для розваги стріляти по бізона з вікон поїздів. [94] Іншим прикладом може служити розорювання пшеничного пояса Великих рівнин у кінці XIX ст., Яка проводилася без врахування особливостей землеробства в сухих преріях. Розплата настала в 30-х рр.. XX в., Коли пилові бурі за короткий час буквально підняли в повітря родючі грунти штатів Техас, Канзас, Оклахома, Колорадо, перетворивши їх в сумно знамениту “курну чашу”. Тільки в 1934 р. такі бурі забрали з території Великих рівнин близько 300 млн т чорнозему.
Бурхлива індустріалізація країни в XX в. також надзвичайно збільшила навантаження на її природне середовище. У першу чергу це відноситься до “брудних” виробництвам. Досить сказати, що в наші дні в США діють 2400 теплових електростанцій, 250 нафтопереробних, 144 сталеплавильних, 100 целюлозно-паперових заводів. У сільському господарстві функцію “брудних” виробництв здійснюють хімізація і тваринницькі комплекси, на транспорті – насамперед автотранспорт. Ось і виходить, що найбільш економічно розвинена країна світу займає перше місце в цьому світі і за абсолютними розмірами забруднення навколишнього середовища. А. М. Рябчиков ще в 1973 р. підрахував частку США у світовому забрудненні навколишнього середовища, яка виявилася рівною 31%. У ту пору багато писалося про кризовий стан природного середовища в США, причому для цього дійсно були вагомі підстави.
З часом в американських атласах з’явилися карти, що показують райони з кризовою екологічною ситуацією, де розвивалися такі негативні процеси, як ерозія грунтів, зниження рівня підземних вод, опустелювання, вторинне засолення, випадання кислотних опадів. В результаті фактично вся територія країни увійшла в межі величезного Північноамериканського центру дестабілізації природного середовища (рис. 129 в книзі I).
Високого рівня досягло в США забруднення атмосфери. У 2005 р. щорічні викиди діоксиду вуглецю перевищили 6,1 млрд т (у перерахунку на СO2), або 21 т на душу населення. Це склало майже 1/4 світового обсягу таких викидів. Додамо також великі викиди оксидів сірки та азоту, аерозолів. Головна відповідальність за забруднення атмосфери лягає на дві галузі господарства. По-перше, на промисловість, особливо на теплову електроенергетику – тим більше що більшість ТЕС країни в якості палива використовує вугілля, в тому числі і досить сірчистий. По-друге, на автомобільний транспорт з його парком понад 230 млн машин.
Що ж до наслідків такого забруднення, то на перше місце треба, очевидно, поставити утворення кислотних дощів. Судячи по малюнку 199, головний ареал їх розповсюдження – індустріальний Північно-Схід США, але фактично ними порушена вся східна половина країни. У результаті в США вже близько 4000 сильно підкислених озер. Кислотні опади – головна причина деградації водного середовища в “найродючішому” Чесапікській затоці. Вони ж загрожують таким національним пам’яткам, як “Індепенденс-хол” у Філадельфії, пам’ятник Вашингтону у Вашингтоні, статуя Свободи в Нью-Йорку. Важливо звернути увагу і на те, що США “обстрілюють” кислотними опадами і Канаду, де приблизно половина таких опадів має транскордонне походження. Згадаємо також випадки виснаження стратосферного озону, неодноразово відзначалися над територією США.
Не меншу гостроту придбала і проблема водних ресурсів. На початку XXI в. в США щорічно споживається близько 500 млрд м3 прісної води, тобто приблизно 1/4 ресурсів природного річкового стоку. Головними споживачами були промисловість (більше 45%), сільське господарство (42%), комунальне господарство (13%). Але ці ж галузі давали і велика кількість стічних вод. В результаті 120 тис. км водотоків країни, або 1/8 загальної їх протяжності, були сильно забруднені. ВТАК ж, якщо не більшою мірою виявилися забрудненими Великі озера, особливо оз. Ері, що опинилося на порозі біологічної смерті.
До цього потрібно додати сильне теплове забруднення річкових і озерних вод, особливо поблизу великих ТЕС і АЕС з прямоточною системою охолодження, високий рівень евтрофікації багатьох водойм, що є наслідком надлишку в них поживних речовин. Розширення видобутку нафти і газу в шельфових зонах, де працюють сотні бурових платформ, призвело до забруднення морського середовища. І це не кажучи вже про поховання “кам’яних трун” з радіоактивними відходами в водах Атлантичного і Тихого океанів (рис. 34 в книзі I).
Ускладнилися і проблеми, пов’язані із земельними ресурсами. Проведені в 1977 і 1982 рр.. загальнонаціональні дослідження з визначення якісного стану земельних ресурсів показали, що через ерозію в США щорічно втрачається близько 4 млрд т грунту, головним чином в районах інтенсивного землеробства, а збиток від неї оцінюється в 1 млрд дол Відбувається також руйнування морських узбереж, дельти Міссісіпі. До цього потрібно додати збиток від хімізації сільського господарства, від вилучення земель під промислове, міське і транспортне будівництво (9 – 10 тис. км2 на рік), від такої агресивної форми руйнування літосфери, як відкриті розробки корисних копалин, якими порушено кілька мільйонів гектарів земель.
Особливу проблему для США утворює величезну кількість промислових і муніципальних (побутових) відходів. Маса щорічно утворюються побутових відходів (харчові продукти, папір, метали, скло і т. п.) наприкінці 1990-х рр.. перевищила 200 млн т, або 700 кг з розрахунку на душу населення; за цим показником країна продовжує займати перше місце в світі.
У літературі нерідко наводяться досить вражаючі відомості про побутових відходах в США. Виявляється, що в країні щорічно викидається 65 млрд металевих ємностей від напоїв, 30 млрд пляшок, 65 млрд т паперу, 100 млн старих автопокришок, 5 млн, виведених з експлуатації, які утворюють величезні звалища на під’їздах до великих міст, 7,5 млн старих телевізорів.
Такі деякі загальні дані про забруднення навколишнього середовища в США. Звичайно, інтенсивність такого забруднення на величезній території країни неоднакова. Найбільш велика вона в межах трьох американських мегалополісів, де сконцентрована основна частина населення, а також промислового виробництва.
У Північно-Східному та Приозерному мегалополисом переважає промислове, автотранспортне та комунальне забруднення, яке в деяких старопромислових районах ще порівняно недавно перевищувало всі допустимі рівні. Як приклади зазвичай приводили Пітсбург, де на порівняно невеликій території зосереджені 1800 промислових підприємств, і Клівленд, де в 1965 р. буквально спалахувала перенасичена нафтовими відходами р. Койахога. У Каліфорнійському мегалополисом на перше місце серед галузей-забруднювачів слід, очевидно, поставити автомобільний транспорт. Лідерство в цьому відношенні належить Лос-Анджелесу з його 5 млн автомобілів. Розташований в слабо провітрюється, він являє собою ідеальне місце для освіти сухого фотохімічного смогу, головним джерелом якого служать вихлопні гази. Не випадково це місто називають столицею смогу. А американські астронавти, що спостерігали Каліфорнію з космосу, вже не раз відзначали, що Лос-Анджелес на тлі інших районів зазвичай виглядає як окреме темна пляма.
За межами мегалополісів забрудненість природного середовища, як правило, менше, причому самі джерела її більш вибагливі. Наприклад, на Центральних і Великих рівнинах це насамперед сільське господарство, якому супроводжують ерозія грунтів, а в багатьох місцях і опустелювання. У Гірських штатах це в першу чергу гірничодобувна, а на узбережжі Мексиканської затоки – нафтова і газова промисловість.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)