Забезпеченість земельними ресурсами
Земельні ресурси-це земна поверхня, придатна для проживання людини, для будівництва і будь-яких інших видів господарської діяльності. Крім величини території, земельні ресурси характеризуються її якістю-рельєфом, грунтовим покривом і комплексом інших природних умов. Забезпеченість людства земельними ресурсами визначається, перш за все, світовим земельним фондом, що становить, за різними оцінками від 13,1 до 14,9 млрд. га. Важливою характеристикою земельних ресурсів є структура земельного фонду, під якою розуміється співвідношення площ, зайнятих посівами сільськогосподарських культур, пасовищами, лісами, населеними пунктами, промисловими підприємствами, дорогами і т. д. До складу земельного фонду входять незручні землі (пустелі, високогір’я і пр.), У структурі земельного фонду на оброблювані землі припадає всього 11%, на луки і пасовища від 23 до 25%, на ліси і чагарники-31 %, на населені пункти всього лише 2 %. Майже всю решту території займають малопродуктивні і непродуктивні землі. Це гори, території розповсюдження багаторічно-мерзлих гірських порід, пустелі,, педнікі, болота та ін Незважаючи на свою нечисленність, оброблювані землі дають 88 % необхідних людству продуктів харчування. Основні масиви орних земель у світі зосереджені в Північній півкулі-у Західній і Східній Європі, у Південній Сибіру, у Східній, Південно-Східній та Південній Азії, на рівнинах Канади і США. Ці землі зосереджені, в основному, в лісових, лісостепових і степових зонах Земної кулі. Пасовищні землі також мають важливе значення для суспільства і дають близько 10 % їжі, споживаної людством. Території, зайняті лісом, мають особливе значення як джерело цінної деревини, а також як”легкі”нашої планети, що виробляють кисень, яким ми дихаємо. Лісові території формують лісові ресурси, яким присвячено окремий питання.
Однак, структура земельнолфонда планети не залишається незмінною. Постійний вплив на неї виявляється два протилежних процесу. З одного боку, протягом тисячоліть людство веде боротьбу за розширення земель, придатних для проживання і сільськогосподарського використання. Тільки в перебігу XX в. розораність земної суші збільшилася приблизно вдвічі. При цьому найбільшими масштабами освоєння цілинних земель виділялися Росія, Казахстан, США, Канада, Китай, Бразилія. Малоземельні, але густонаселені країни повели активний наступ на прибережні ділянки морів. Наприклад, у Нідерландах за допомогою систем каналів і дамб відвойовано у Північного моря близько 40 % їх сучасної території. Аналогічні процеси”наступу”на морські акваторії йдуть в Бельгії, Франції, Португалії, Японії, Сінгапурі та ін
З іншого боку, постійно відбувається погіршення, виснаження земель. Підраховано, що внаслідок ерозії з сільськогосподарського обороту щорічно випадає 6-7 млн. га. Промислова і транспортна забудови, кар’єри і відвали, що утворюються в процесі видобутку корисних копалин, також стали все активніше наступати на сільськогосподарські землі. Багато орних земель затопляють створювані водосховища. У посушливих регіонах світу опустелювання поглинає величезну кількість земель, яке вже охопило понад 900 млн. га і загрожує ще 3 млрд. га на територіях декількох десятків країн (врізка в карту земельних ресурсів-опустелювання). Настають піски Сахари, ростуть пустелі Південно-Західної Азії, Північної та Південної Америки. При цьому, пустелі наступають на степу, степу-на савани, савани-на ліси. Головною причиною зростання пустель є”перевантаження”полів сільськогосподарськими культурами і неправильна їх обробка, вирубка лісів і перевипасання худоби.
У результаті цих процесів”навантаження”на землю весь час зростає, а забезпеченість земельними ресурсами зменшується. Прикладами країн з найменшою забезпеченістю можуть служити Єгипет, Японія.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)