ЗА ЧИТАННЯМ ЯСУНАРІ КАВАБАТИ – ВАСИЛЬ СТУС

Розпросторся, душе моя,

На чотири татамі,

Або кулься від нагая,

Чи прикрийся руками.

Хай у тебе є дві межі,

Та середина – справжня,

Марно, невіре, ворожить –

Молода чи поважна.

Посередині – стовбур літ,

А обабоки – крона.

Посередині – вічний слід

(тінь ворушиться сонна).

Ні до неба, ні до землі –

Не сягнути нікуди.

Не будіте мої жалі,

Лицемірні іуди!

Чи не мріяв я повсякчас,

Чи не праг, як покути,

Щоб заквітнути проміж вас,

Як барвінок між рути.

Як то сниться мені земля,

На якій лиш ночую,

Як мені небеса болять,

Коли їх я не чую.

Як постав ув очах мій край,

Ніби стовп осіянний.

Каже – сину, на смерть ставай –

Ти для мене коханий.

Тож просторся, душе моя,

На чотири татамі,

І не кулься від нагая,

І не крийся руками.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ЗА ЧИТАННЯМ ЯСУНАРІ КАВАБАТИ – ВАСИЛЬ СТУС