З “ЄВАНГЕЛІЇ ПІЛЬ” – ЄВГЕН МАЛАНЮК

Знову Біблія літа розкрила

Сторінки заколосених піль.

Легкий вітер напружує крила

Гнати леготом золото хвиль.

Все забув: мої смутки і скрути,

Мої грішні, бездушні слова,-

Тут, на царині, Книгою Рути

Розгортаються справжні жнива.

Про святий пророкуючий голос,

Про Месію над морем пшениць,

Тут дзвенить обітницею колос,

Під косою схиляючись ниць.

Можна смерть лише смертю здолати,

Тільки в цім таємниця буття.

І зерно мусить вмерти, щоб дати

В життєдавчому житі – Життя.

Сонця співом дзвенять гострі коси,

Сонця спів в стиглим золоті нив,

І шумлять під косою покоси,

І в’язальниць доноситься спів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

З “ЄВАНГЕЛІЇ ПІЛЬ” – ЄВГЕН МАЛАНЮК