З пафосом людинолюба – СЕРГІЙ ЖАДАН

Ой розкажи-но, Яри, и, и, но

(це ніби сповідь моя), –

Яка полюбе дівчи, и, и, на

Такого кретина, як я?

І. Малкович

З пафосом людинолюба, і з міною ідіота,

Я віднесу тобі вірші, відстукані мною на друкні,

До тебе тектиме, люба, моїх почуттів блювота,

До тебе летітимуть люто мої епітети-трутні.

А на Різдво я буду в твоїй кімнаті ялинкою,

А тінь моя змерзла буде шататися попід вікнами,

А ти далека й чарівна сміятися будеш лунко,

Вливаючи в глечик шлунку дешеві совіцькі вина.

А потім в сусідній кімнаті із кимсь невідомим і п’яним

Ти будеш ділити каву – це пішло, проте романтично.

Я вийду надвір, а за мною моя тінь буде бігти по п’ятах,

Я буду всіх крити матом – невиховано й нестилістично.

Бруківки холодна нитка вести МЕМЕ не крізь квартали,

Я здалеку вчую гомін червоних блискучих вагонів.

Я ляжу на мокрі шпали, віддавши себе на поталу

Залізному пресу трамвая, сказавши нарешті: “годі”.

І прошу не забувати, що я – різдвяна ялинка,

Тож мною розтоплять буржуйку після шаленої втечі.

А під трамваї краще падати там, де зупинка,

Бо мертве кохання завжди – для когось зігрітий вечір.

***

Я – ще один закучерявлений лірик

Я хочу щоб ти приходила до мене вві сні

Я заплющую очі але мені сниться лише

Прокопчена ковбаса і дешеве вонюче пиво

Тоді я згадую тебе і молюся на тебе

Але перед очима знову постають

Твої старі рвані мешти і твої досить-таки сильно

Вигнуті ноги

І я врешті не витримую мук творчості

І йду до сортира

Щоб знайти там хоча б який-небудь недопалок

Бо хочеться палити

Бо не спиться

Бо я останній

Український закучерявлений лірик

***

Моя поезія

Не сприяє подальшому поступу літератури

Моя поезія

Бездарна і регресивна

Моя поезія

Безлика і епігонська

Моя поезія

То і не поезія зовсім

Адже

Я не кохаю вітчизну всіма фібрами душі

Я не люблю солов’їний спів над ставками

Я терпіти не можу віршів Шевченка

Я атеїст і всяку церкву обходжу третьою дорогою

І взагалі (див. спочатку)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

З пафосом людинолюба – СЕРГІЙ ЖАДАН