З ДИТИНСТВА: ДОЩ – ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО (1945) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

Я уплетений весь до нитки

У зелене волосся дощу,

Уплетена дорога, що веде до батьківської хати,

Уплетена хата, що видніється на горі, як зелений птах,

Уплетене дерево, що притихле стоїть над дорогою,

Уплетена річка, наче блакитна стрічка в дівочу косу,

Уплетена череда корів, що спочивають на тирлі.

А хмара плете і плете

Зелене волосся дощу, холодне волосся дощу.

Але усім тепло,

Усі знають: дощ перестане,

І хто напасеться, хто набігається,

Хто нахитається,

Хто насидиться на горі,

Хто належиться,

А хто прийде додому

У хату, наповнену теплом, як гніздо.

З літературознавчих джерел

Про дощ писали багато й по-різному. Але цей вірш особливий. Це вільний вірш, верлібр, не обмежений римами, не обтяжений складними художніми засобами. У В. Голобородька дощ із зеленим волоссям, у яке вплетений ліричний герой, дорога, хата, річка, череда корів.

Ллється як із відра. У такий спосіб підкреслено специфічне світобачення ліричного героя, відтворено його настрій. Ліричний герой разом із навколишнім світом отримує насолоду від теплого дощу.

Ця поезія – зі спогадів дитинства поета, поезія-замовляння. Автор створив своєрідний неповторний образ дощу. Поет уславлює дощ, який надає цілющої сили всьому живому, і стверджує, що немає нічого кращого за домівку, “наповнену теплом, як гніздо”. Здається, ліричний герой бачить вищу єдність, гармонію світу.





З ДИТИНСТВА: ДОЩ – ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО (1945) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ