З ЦИКЛУ ВІРШІ ДО СОНЕЧКИ – Марина Цвєтаєва

З ЦИКЛУ “ВІРШІ ДО СОНЕЧКИ”

В мое окошко дождь стучится,

Скрипит рабочий над станком,

Была я – уличной певицей,

А ты был княжеским сынком.

Я пела про судьбу-злодейку,

И с раззолоченных перил

Ты мне не рупь и не копейку –

Ты мне улыбку подарил.

Но старый князь узнал затею,

Сорвал он с сына ордена

И повелел слуге-лакею

Прогнать девчонку со двора.

И напилась же я в ту ночку!

Зато в блаженном мире – том

Была Я княжескою дочкой,

А Ты был уличным певцом!

Дощ за моїм віконцем плаче,

Підмайстер скніє над станком.

Була я – вулична співачка,

А ти був – князівським синком.

Співала я про долю-злидню,

Й крізь грати золоті в вікні

Ти не копійку і не гривню –

Ти усмішку подав мені.

Та князь довідався про теє,

Він здер з синочка ордени,

Й звелів прислужнику-лакею:

“Ту дівку з двору геть жени!”

Впилася ж я з горя-бідоньки…

I в цьому раї всix бідак

Була вже Я – князівська донька,

А Ти був – вуличний співак!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

З ЦИКЛУ ВІРШІ ДО СОНЕЧКИ – Марина Цвєтаєва