З’їзд князів в Любечі
Любецький з’їзд – зібрання руських князів, основною метою якого було зупинити міжусобну війну і створити єдину державу для опору іноземним загарбникам.
Перший з’їзд князів в Любечі
З’їзд руських князів відбувся в м Любечі (на р. Дніпро) в 1097 р Причинами для скликання з’їзду князів в Любечі стали:
Жорстока міжусобна війна між князями, які воювали один з одним за території і вплив на Русі;
необхідність створити єдину армію для опору половців, чиї набіги завдавали серйозної шкоди країні.
З’їзд руських князів в Любечі був проголошений Володимиром Мономахом, який першим зрозумів все сумні наслідки міжусобиці.
Значення Любецького з’їзду
Київська Русь в кінці 11-го ст. перебувала у вкрай складному становищі. З 1094 р йшла постійна боротьба за території, яка сильно послаблювала країну і не дозволяла зібрати єдину армію. Князі не хотіли визнавати авторитет один одного і намагалися захопити у супротивника все нові території для отримання прибутку і поширення свого впливу. Положення ускладнювалося набігами половців.
Володимир Мономах зазнав поразки в битві на Стугні 1093 р, поступившись частиною територій загарбникам. Пізніше, в 1094 р князь Олег Святославич заручився підтримкою половців і вигнав Володимира з Чернігова. Заручившись підтримкою іншого князя, Святополка Ізяславича, Володимир хотів відвоювати назад свої володіння, але в цей же час половці вчинили жорстокий напад на південні території. Протягом двох років Русь постійно перебувала в стані війни.
Щоб виправити ситуацію, необхідно було помирити князів – з цією метою Володимир Мономах і скликав Любецький з’їзд в перший раз.
Основні рішення Любецького з’їзду князів
Під час зборів князі займалися в основному переділом територій. Після багатогодинної дискусії з’їзд князів в Любечі проголосив наступне: укласти мир між князями і зобов’язати їх приходити на допомогу один одному в боротьбі з половцями. Основною метою Любецького з’їзду було створення єдиної держави.
Території були поділені наступним чином:
Василько Ростиславич (з братом) – Теребовль, Червень, Перемишль;
Володимир Мономах – Переяславське князівство, Суздальсько-Ростовська земля, Смоленськ і Белоозеро;
Давид Ігоревич – Володимир-Волинський з Луцьком;
Олег і Давид Святославичи – Чернігів і Сіверська земля, Рязань, Муром і Тмутаракань;
Святополк Ізяславич – Київ з Туровому і Пинском і титул великого князя.
З’їзд руських князів в Любечі проголосив новий принцип поділу земель. Князі успадковували території, що належали їхнім батькам, – родове розподіл. Таким чином, вдавалося уникнути суперечок за володіння, а Русь поступово повинна була перетворитися на феодальну державу.
Наслідки Любецького з’їзду князів
На жаль, князь Давид Ігоревич був незадоволений новим договором і відразу після зборів повідомив Святополку про те, що Володимир Мономах і Василько Ростиславич мали таємну змову і хотіли захопити одноосібну владу на Русі. Святополк повірив і за наполяганням Давида запросив Василько до себе в Київ, де останній був негайно звинувачений в зраді і посаджений у в’язницю.
Володимир Мономах, бачачи, що почався новий конфлікт, скликав другий з’їзд князів (1110 г.), на якому вдалося укласти остаточний мирний договір. Князь Давид був прощений за свою зраду.
Підсумки Любецького з’їзду князів
Завдяки тому, що князям вдалося домовитися, міжусобиця на Русі закінчилася і держава поступово об’єднувалося, щоб дати відсіч половцям. Великі князі змогли об’єднати свої війська і протистояти загарбникам, а Русь перейшла в нову епоху з новим політичним ладом.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)