Юстиніан I і його знаменитий кодекс

Однією з основ сучасних держав, що претендують на статус демократичних, є панування права, закону. Багато сучасні автори вважають, що наріжним каменем діючих правових систем є Юстиніану кодекс. Що ж це за кодекс і хто такий Юстиніан?
Флавій Петро Саватій Юстиніан з 527 по 565 р був візантійським імператором під ім’ям Юстиніана I. Він став ключовою фігурою на етапі становлення Візантійської імперії, в епоху переходу Європи від античності до Середньовіччя [57].

Він народився в 483 р в Македонії, яка на той час вже принесла світові чимало видатних діячів. Дядя майбутнього імператора, Юстин, був з простих селян. Він найнявся на військову службу і досить швидко доріс до начальника палацової варти і сенатора. Після смерті імператора Анастасія Юстин був обраний імператором, а племінник зайняв його місце. Юстиніан отримав звання консула і в цій якості набув великої популярності, влаштовуючи видовища в цирку. Дядя Юстин незадовго до своєї смерті призначив племінника Юстиніана своїм співправителем, та 1 серпня 527 р Юстиніан став імператором.

За наказом Юстиніана була проведена кодифікація (систематизація) римського права, на основі якого і був складений Юстиніану кодекс. Ця грандіозна робота була виконана групою фахівців на чолі з видатним юристом Трібоніаном в 526-534 рр. Знаменитий Corpus Iuris civilis (“Звід цивільного права”) склали чотири частини: 1) Codex Iustinianus (“Кодекс Юстиніана”) вперше був виданий в 529 р, але набув чинності в 534-му. В даний кодекс увійшли імператорські постанови (constitutiones), починаючи з імператора Адріана, який правив на початку II ст., В тому числі п’ятдесят постанов самого Юстиніана; 2) Pandectae або Digesta (“Дигести”) представляли собою компіляцію поглядів кращих правознавців. Комісія Юстиніана взяла на себе працю по примиренню різних підходів юристів на ті чи інші юридичні проблеми. Законодавчі норми, описані в цих авторитетних текстах, стали обов’язковими для всіх судів; 3) Institutiones (“Інституції”, тобто “Основи”) були підручником права для студентів; 4) “Новели” – укази самого Юстиніана.

Майже в один час зі створенням юстиніянова “Зводу цивільного права” було складено систематичне зібрання правил святих отців: постанов церковних соборів і імператорських указів, які належали до справ церковних. Це зібрання, згодом неодноразово доповнюється, отримало назву “Номоканона”. (Пізніше візантійський “Номоканон” мав важливий вплив на пристрій Російської православної церкви.)

Юстиніан ознаменував своє царювання великим будівництвом: він спорудив безліч храмів, палаців, богаділень, водопроводів, прикордонних фортець та іншого. Найзнаменитіший з його споруд – чудовий Софійський собор у Константинополі; над ним працювали до десяти тисяч осіб протягом шести років під керівництвом архітектора Анфимия. Так виник один з найзнаменитіших храмів світу. Проведенням доріг і спорудженням мостів Юстиніан чимало полегшив торгове і промислове рух у своїй імперії. При ньому в Європі вперше почалося шовківництво, що сталося завдяки хитрості двох ченців: вони провезли зі Сходу до Константинополя яйця шовковичних черв’яків, які приховали у своїх порожнистих дорожніх посохах.

Юстиніан I підпорядкував собі більшу частину Західної Римської імперії, полеглої під ударами варварів в епоху великого переселення народів. Також він підпорядкував Апеннінський півострів, південно-східну частину Піренейського півострова, частина Північної Африки. Сам себе він називав Цезарем Флавієм Юстініаном Аламанскім, Готським, Франкським, Німецьким, антського, аланський, вандальской і Африканським.

Імператор скасував посаду консула. Епоха так званого принципату, коли імператор вважався принцепсом – першим серед рівних, залишилася в минулому. Юстиніан вважав імператорську владу даною від Бога і вважав себе “рівним апостолам”. Він хотів в повному форматі відновити Римську імперію, але на новій і потужною єдиної ідеологічної основі – християнською. Виходець із селянського середовища сформував ідею, яка в наступну тисячу років лежала в основі візантійської цивілізації. А потім була сприйнята Росією. Візантія – другий Рим. Росія – третій.

У правління Юстиніана було придушене одне з найбільших повстань в історії Візантії. У 532 р прихильники племінника покійного імператора Анастасія захопили в місті ряд пунктів і намагалися повалити Юстиніана. Їх називали “зеленими”, так як під час змагань на іподромі візники на колісницях, що належали партії “зелених”, надягали зелені плащі. Прихильники Юстиніана були “синіми”. Предметом суперечок були релігійні, податкові, кадрові та інші питання. Вирішальну роль зіграли віддані Юстиніану воїни, набрані в основному з варварів. Вони непохитною рукою вирізали 30 тисяч “зелених”. За пропозицією імператриці Феодори бунтівного племінника колишнього імператора стратили, а у Юстиніана були свої племінники. Навіщо йому чужі?

Дітей у Юстиніана і Феодори не було. Імператриці приписують багате бурхливе минуле. У Юстиніана було шість племінників і племінниць. Один з племінників і став наступним імператором.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Юстиніан I і його знаменитий кодекс