Юрій Леонідович Брежнєв – біографія
- Ім’я: Юрій Брежнєв (Yuriy Brezhnev) Дата народження: 31 березня 1933 Дата смерті: 3 серпня 2013 Вік: 80 років Місце народження: Дніпродзержинськ, Україна Місце смерті: Москва Діяльність: заступник міністра зовнішньої торгівлі СРСР Сімейний стан: розлучений
Юрій Леонідович Брежнєв – біографія
Про наявність у Леоніда Ілліча Брежнєва сина багато громадян СРСР навіть не підозрювали. На відміну від доньки генсека Галини, Юрій Брежнєв завжди знаходився в тіні, і причини на те були вагомі.
Хлопчика, який народився 31 березня 1933 року в робітничій сім’ї Брежнєвих, вирішили назвати Юрою. Батько не міг натішитися: дочка у нього вже була, а тепер з’явився і довгоочікуваний спадкоємець.
Юра Брежнєв – спаситель сім’ї
…Вікторія Брежнєва не думала і не гадала, що її улюблений Льоня привезе з фронту похідно-польову жону. І він би залишив сім’ю заради розлучниці, якби не син Юра.
Повернувшись додому, Леонід Брежнєв трохи потоптався біля ганку, тремтячими пальцями докурюючи цигарку. Дочекався, поки вийде дружина, і з важким серцем розповів про непросте рішення. Вікторія перемінилася, але швидко зібралася: “Раз надумав – йди! Тільки дітям сам скажи, куди і чому ти йдеш!” Бойовий генерал, не раз дивився в обличчя смерті, забарився. Дочка Галя – майже наречена, все-таки 16 років вже, може, і зрозуміє. А ось Юрка… Але відступати було пізно, і Леонід пройшов у будинок.
Побачивши батька у формі з медалями, син кинувся до нього. “Папка! Папка приїхав!” – Юра кричав, як божевільний, обмежуючи рученятами батькову шию. Брежнєв приймав ці палкі наївні обійми і цілував сина в щоки. Через пару хвилин з кімнати здалася Галя. Обнявши отця, від радості пустила сльозу. Юрка, сівши на коліна, притиснувся вихрастой головою до грудей. “Ну, і як їм сказати, що я йду? – голова у генерала пішла обертом. – Та й куди я можу від них піти?!” Промучившись кілька годин, Леонід так і не зміг вимовити ні слова про звільнення. Любов дітей перекреслила його плани.
Про своє рішення Брежнєв не пошкодував: родина стала його надійним тилом. Після Перемоги колишньому политкомиссару довелося зайнятися створенням заводи, будинки, об’єкти соцкультпобуту. Ввірена йому Дніпропетровська область лежала в руїнах, тому Леонід всі сили віддавала роботі. Побут і виховання дітей лежали на плечах Вікторії.
За порадою батька Юрій пішов до інженери – вступив до Дніпродзержинський металургійний інститут. Навколишні стали помічати, що юнак з кожним роком все сильніше нагадує батька: ті ж риси обличчя, та сама фігура, тільки зростання трохи підкачав. Однак сам Леонід, будучи досвідченим керівником, бачив і інше. У характері Юри переважали м’якість та інфантильність. На відміну від більшості комсомольців, він зачитувався не “Молодою гвардією” або “Як гартувалася сталь”, а аполітичними “12 стільцях” Ільфа і Петрова. В серцях батько не раз називав його розмазнею, а потай сподівався, що просто ще не настав час.
Переломним моментом у біографії Леоніда Брежнєва стала зустріч зі Сталіним. Той побачив у ньому перспективного керівника і дав згоду на включення його до складу ЦК. Щоправда, ця обставина ледь не зіграло проти Брежнєва після смерті вождя, але особливих політичних амбіцій у Леоніда не було, а честолюбство і кар’єризм були. Він відразу зрозумів, на чиєму боці треба вести гру, і в червні 1953 року в числі 10 генералів був викликаний в Кремль для арешту Лаврентія Берії. Після війни політичне сходження Брежнєва продовжилося. Микита Хрущов теж не побачив у ньому конкурента – більш того, призначив на посаду першого секретаря ЦК Казахстану.
Просуваючись вгору по ієрархічній драбині, Леонід Ілліч ” і не помітив, що його діти “несподівано” стали дорослими. Особливо це стосувалося навіженої Галини, яка потайки вискочила заміж за циркача Мілаєва, старший за неї на 20 років. Батько був у нестямі від гніву, а потім охолов – вирішив не заважати.
А ось Юра… Твердіше характером він так і не став. На жаль, не в батька пішов, а в його дядька, брата Леоніда, Якова. Той був простим людиною, якого часто використовували через споріднення з високим чиновником. Не раз він просив Брежнєва допомогти в чомусь людям, яких сам не знав особисто. Пізніше з’ясовувалося, що Яків був у когось на день народження або весілля, де його поїли і підсовували телефон, щоб вирішував питання. Леонід обурювався, але змінити брата не міг. Тепер же він бачив, що син успадкував цю наївність і довірливість. До того ж з’ясувалося, що Юра, як і Яків, небайдужий до спиртного.
Рішення проблеми Леонід Ілліч побачив у відправці сина за кордон. В ті часи це було можливо лише за дипломатичної чи торгової лінії, тому за наполяганням батька Юрій пішов вчитися в Академію зовнішньої торгівлі. Але за кордон він відправився лише через кілька років у якості старшого інженера торгпредства. Його новим місцем роботи стала Швеція. Майже всі труби, прокладені в газопроводах СРСР – Європа, були закуплені Брежнєвим-молодшим. Успіхи сина радували і вселяли надію Леоніду Іллічу, поки над Юрієм знову не згустилися хмари.
“Медова пастка” для Юрія Брежнєва
Не секрет, що рідні будь-якого впливового політика є як мінімум об’єктом спостереження різних спецслужб. Не уникнув цього і Юрій Брежнєв. Досьє, зібране на нього британською розвідкою МІ-6, досить точно описувала його характер: слабоволен, уникає конфліктів, відчуває тягу до алкоголю. Хоча саме перебування у “ворожому” середовищі дещо стримувало Юрія в його захоплення спиртним. Зате коли він приїжджав в Союз, давав собі волю.
Перший секретар міськкому Москви Віктор Гришин згадував, що одного разу посол Болгарії поскаржився йому на негідну поведінку Юрія під час візиту в їх країну. Але розповідати цю історію генсеку Гришин не став, розуміючи, як той педантично ставиться до своєї сім’ї. Заради сина Брежнєв міг змінити і посла, і самого Гришина.
Інша справа – західні спецслужби. В кінці 1960-х років МІ-6 і шведська служба держбезпеки СЕПО розробили операцію, яка у розвідників називається “медова пастка”. Догодити в неї повинен був Юрій Брежнєв. Для виконання місії в Стокгольм прилетіла красива жінка на ім’я Енн. Вона вже мала досвід спокушання “потрібних” людей і осічок не знала.
Планувалося, що шведи направлять Юрію документи для контракту, але частину з них можливо буде подивитися лише в офісі. Брежнєв-молодший повинен був приїхати в напхані фототехнікою апартаменти, де Енн без праці змогла б напоїти його і укласти в ліжко. Але… за два дні до операції Юрія терміново викликали до Москви. Назад у Стокгольм він вже не повернувся. І тільки пізніше з’ясувалося, що карти англійцям сплутав агент КДБ у Швеції, вчасно попередив Луб’янку.
Юрій Леонідович Брежнєв – чорні дні
Смерть батька в 1982 році стала для Юрія несподіванкою, він щиро оплакував його відхід. Але по-справжньому чорні дні для нього настали з приходом до влади Михайла Горбачова. Саме в роки перебудови всі досягнення Брежнєва були піддані жорсткій критиці, а сам генсек представлений маразматиком. Юрій гостро переживав події і заливав горе алкоголем. Зрештою його відправили на пенсію з цинічною формулюванням “за станом здоров’я”, а вже менш ніж через рік персональна пенсія була урізана наполовину.
Брежнєв-молодший перебував у стані депресії і щиро ненавидів нову владу. Зміна в 1991 році Горбачова, Єльцина не змінила його настрою. Юрій Леонідович вважав, що нові правителі звалили на його батька власні помилки і прорахунки, тому всі пропозиції з боку Кремля про співпрацю відкидав. Улюбленим його хобі стали рибки і порцелянові собачки, та ще радували приїжджали по вихідних онуки. В 2003 році йому повернули персональну пенсію”за особливі заслуги перед Російською Федерацією”. Помер Юрій Брежнєв у 2013 році у віці 80 років.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)