ЮДИТА – ОЛЕГ ЗУЄВСЬКИЙ

Зоставшись плодом збитим, голові,

Хоч би й розкритій, бачити несила,

Як постаті кіннотників криві

Висока тінь від тебе заступила.

До невода її впадуть вони,

Хай підіймаються незмірні сходи.

Це тільки п’яного прогнали сни

Додому з негостинної господи.

А тіло, що на ложі розпростер,

Здалося б затяжким йому для свята:

Самого страху воїнам тепер

Нагойдується ноша пребагата.

Вона й до віч тобі переросла,

Аж думка нею холодніє кожна. –

Повірити, що ти не знала зла,

Чи не сама любов була спроможна?

1955


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

ЮДИТА – ОЛЕГ ЗУЄВСЬКИЙ