Ю. ЛЕРМОНТОВ “ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ”. СКЛАДНІСТЬ ОБРАЗУ ПЕЧОРІНА, ЗАСОБИ ЙОГО РОЗКРИТТЯ, ДУХОВНА ТРАГЕДІЯ – ВЗАЄМОДІЯ РОМАНТИЗМУ Й РЕАЛІЗМУ
Мета (формувати компетентності): предметні (розуміння образу головного героя роману М. Ю. Лермонтова “герой нашого часу”; уміння розкрити духовну трагедію героя; словниковий запас; розвинені зв’язне мовлення та критичне мислення; навички ідейно-художнього аналізу художніх творів; потребу в саморозвитку та самовдосконаленні); ключові (уміння вчитися: активну пізнавальну діяльність; критичне мислення; комунікативні: навички спілкування в колективі; толерантне ставлення до думок і почуттів оточуючих; інформаційні: вміння визначати роль головного та деталі в тексті; навички роботи з книгою; соціальні та громадянські: здатність протистояти бездуховності, егоїзму; загальнокультурні: естетичний смак, читацькі інтереси, світогляд).
Тип уроку: урок формування знань, умінь і навичок.
Основні терміни й поняття: художній образ, художні засоби.
Міжпредметні зв’язки: історія, географія.
Обладнання: підручник; літературознавчий словник; портрет письменника, видання його творів, ілюстрації до них; роздавальний матеріал за темою уроку; ілюстрації до роману “герой нашого часу” (Д. О. Шмарінова, Ф. Д. Константинова, М. Н. Дубовського, М. О. Врубеля, І. Ю. Рєпіна) та репродукції малюнків М. Ю. Лермонтова; медіазасоби.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Учитель. Відомий критик сказав про Печоріна: “Це Онєгін нашого часу, герой нашого часу. Несхожість між ними значно менша за відстань між Онєгою та Печорою”. О. І. Герцен назвав Печоріна молодшим братом Онєгіна.
Учень (декламує монолог Печоріна). У першій молодості моїй я був мрійником; я любив пестити позмінно то похмурі, то веселкові образи, які малювала мені неспокійна й жадібна уява. Та що мені від цього залишилось? Єдина втома… У цій даремній боротьбі я втратив і полум’я душі, і постійність волі, необхідну для справжнього життя; я вступив у це життя, думкою вже переживши його, і мені стало нудно й гидко.
Учитель. Те саме можна сказати і про Лермонтова, і про Печоріна, про якого йтиметься сьогодні на уроці.
ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Перевірка домашнього завдання
ü Стисло перекажіть і прокоментуйте частини роману “Передмова” до “Журналу Печоріна” і “Тамань”. Що нового ви дізналися про характер головного героя? (Здатний до самоаналізу; глибоко розуміє вади суспільства; байдужий до життя та страждань простого народу; через свою нудьгу та заради цікавості руйнує чужі життя.)
IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ
1. Аналіз образів літературного твору (евристична бесіда)
ü Схарактеризуйте героїв роману “Герой нашого часу” за цитатами з повістей “Княжна Мері” та “Фаталіст”.
■ Печорін побачив юнкера Грушницького таким: “Він тільки рік у службі, носить, з особливого роду франтівства, товсту солдатську шинель. Унього георгіївський солдатський хрестик. Він був гарної статури, смуглявий і чорноволосий; йому на вигляд можна дати двадцять п’ять років, хоча йому навряд чи двадцять один рік. Він закидає голову назад, коли говорить, і щохвилини крутить вуса лівою рукою, тому що правою спирається на милицю. Говорить він гучно і вигадливо: він з тих людей, які на всі випадки життя мають готові пишні фрази, яких просто прекрасне не чіпає й які поважно драпіруються в незвичайні почуття, піднесені пристрасті й виключні страждання. Справляти ефект – їхня насолода”. (Грушницький удає із себе бравого, бувалого воїна, фразер, любить звертати на себе увагу.)
■ За два дні Печорін зустрічається з доктором Вернером, людиною цікавою і розумною, але невродливою: він “був малий на зріст і худий. І слабкий, як дитина; одна нога в нього була коротша від іншої, як у Байрона; у порівнянні з тулубом голова його здавалась величезною: він стриг волосся під гребінець… Його маленькі чорні очі, завжди неспокійні, намагались збагнути ваші думки. У його одязі помітні були смак і охайність; його худорляві, жилаві й маленькі руки красувались у світло-жовтих рукавичках. Його сюртук, краватка і жилетка були завжди чорного кольору”. Хоча, за власними словами Печоріна, він не вмів дружити, з Вернером вони заприятелювали. (Печорін, незважаючи на те що не визнавав дружби, з Вернером усе ж заприятелював; вочевидь, його привабили розум, аристократичність Вернера.)
■ Через грозу Печорін і Віра деякий час залишались у гроті, і Печорін відчув, що в його душі знову піднімається знайоме почуття: “Чи немолодість зі своїми… бурями хоче повернутись до мене знову, чи це тільки її прощальний погляд…” (Печорін усе ж не безнадійний цинік у ставленні до жінок, його душі доступне почуття кохання.)
■ На прогулянці Печорін говорить зле про оточуючих і цим лякає Мері. У відповідь на її докори він говорить: “Я зробився моральним калікою. одна половина душі моєї не існувала, вона висохла, випарилась, померла, я її відрізав…” (Печорін реально оцінює стан речей, свій характер та вчинки, що цим він приносить іншим нещастя, страждання.)
■ Уночі перед поєдинком Печорін розмірковує про сенс свого життя: “Для чого я жив? Для якої мети я народився? А мабуть, вона існувала, і, мабуть, було мені призначення високе, тому що я відчуваю в душі моїй сили неосяжні. Але я не відгадав цього призначення. Моя любов нікому не принесла щастя… Я любив для себе, для власного задоволення…” (Печорін щирий у своєму зізнанні, він розуміє, що має здібності, сили, але він не знає, де їх можна застосувати, тому змарнував даремно, ще й приніс нещастя іншим.)
■ Міркування Печоріна: “По всьому цьому як би, здається, не зробитися фаталістом?.. Щодо мене, то я завжди сміливіше йду вперед, коли не знаю, що на мене чекає. Адже гіршого за смерть нічого не станеться – смерті не минеш!” (Печорін узагалі не цінує життя, сам наражається на небезпеку, скрізь почувається зайвим.)
2. Слово вчителя
– Прізвище головного героя роману Печорін нагадує прізвище пушкінського героя Онєгіна й утворене за тим самим принципом – від назви великої російської ріки Печори, що тече неподалік Онєги. Услід за О. Пушкіним М. Лермонтов зображує свого сучасника та аналізує його долю в умовах своєї доби. Лермонтов ще глибше проникає в таємниці душі головного героя, посилюючи психологізм твору й насичуючи його глибокими філософськими роздумами про мораль суспільства. Саме тому “Героя нашого часу” вважають першим морально-психологічним романом у російській літературі. Печорін – людина 1830-х рр., часів жорстокої реакції. Здібна, неординарна особистість його виявляється в розумі, сильній пристрасті, волі. Його характер та поведінка відзначаються суперечливістю: у ньому борються розум і почуття, співчуття та байдужість або навіть жорстокість. І це типовий герой свого часу.
У “Передмові” Лермонтов говорив про простодушність і незрілість російської публіки, яка звикла до творів, у яких панівним є пряме повчання, мораль. Його роман – твір іншого, реалістичного плану, у якому на зміну авторському моралізаторству приходить тонка іронія, що дозволяє всебічно розкрити образ героя. Лермонтов вказав на типовість цього героя, образ якого складений “із вад усього нашого покоління в повному їхньому розвитку”. Тому Печорін – характер реалістичний, який відповідає дійсності, хоч і з сильним романтичним струменем. Печорін дійсно герой свого часу, у першу чергу завдяки тому, що випередив свій час у ставленні до людей. Він одинак, індивідуаліст і не сприймає колективної істерії та колективного божевілля. Насправді не він був “зайвим” у суспільстві, а суспільство людей, не здатних протистояти його натиску і дикій енергії, було “зайвим” для нього.
3. Аналіз образів літературного твору (робота в групах)
ü За поданою на картках інформацією схарактеризуйте образи:
1-ша група – Печоріна, 2-га група – решти дійових осіб роману;
3-тя група має самостійно скласти порівняльну характеристику образів Печоріна, Онєгіна та Чайльд Гарольда.
Очікувана відповідь 3-ї групи
Порівняльна характеристика образів Печоріна, Онєгіна та Чайльд Гарольда
Печорін | Онєгін | Чайльд Гарольд |
Спільне | ||
Головні герої, приблизно одного віку, розумні, аристократи, розчаровані, знудьговані, не знають, де застосувати свої сили та здібності; розв’язують проблеми на дуелях (Печорін та Онєгін); мають сильний, пристрасний характер | ||
Відмінне | ||
Служить в армії. Безжально руйнує чужі долі та життя. Автор вибачає героєві провину за його невдале життя, у якому винне суспільство, покоління і весь світ: у Печоріна вибір невеликий – або служба, або відставка | Проводить життя у світських розвагах, мандрує; кохає по-справжньому, чесний у взаєминах (відверта відповідь Тетяні на її лист-освідчення). У пушкінську епоху, коли жив Онєгін, у героя було набагато більше можливостей для самовдосконалення та реалізації, і в тому, що Онєгін почувається зайвим і нудьгуючим, винен лише він сам | Співчуває національно-визвольним рухам; засуджує покору й рабство |
4. Постановка та розв’язання проблемних питань
ü Хто з героїв, на вашу думку, кохав по-справжньому: Бела чи Печорін? Аргументуйте свою думку. (Бела кохала по-справжньому, Печорін і сам не знав, чи мав якісь почуття до дівчини.)
ü У чому полягає трагедія Печоріна? (У тому, що він не здатен глибоко відчувати.)
ü Як ви вважаєте, чи розуміє Печорін причину своєї трагедії? (Він усвідомлює, що спричиняє нещастя інших. Але поки що не знає, чому так поводиться.)
ü Від чого страждає Печорін? (Від нудьги, душевної спустошеності, розчарування.)
ü Про що він мріє? (Мандрувати: поїхати до Америки, Аравії, Індії.)
5. Творча робота
ü Запропонуйте інший фінал роману М. Ю. Лермонтова “Герой нашого часу”.
6. Сприйняття творів інших видів мистецтва
ü Порівняйте зображення кавказької природи на малюнках М. Ю. Лермонтова з описом пейзажу в романі. Чи є між ними щось спільне? (Яскравий колорит, дика природа, точність у живописному й словесному змалюванні.)
ü Якими зобразили героїв роману “Герой нашого часу” різні художники-ілюстратори?
V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО НА УРОЦІ МАТЕРІАЛУ
1. Аналіз образів літературного твору
ü Схарактеризуйте “печорінське покоління” за висловлюванням головного героя роману М. Ю. Лермонтова “Герой нашого часу”: “Блукаючи по землі без переконань і гордості, без насолоди і страху… ми не здатні більш до великих жертв ні для блага людства, ні навіть для власного щастя”.
2. Постановка та розв’язання проблемного питання
ü Як ви вважаєте, чи розуміє Печорін, яку роль він зіграв у долях Бели, Максима Максимовича, Мері, Віри?
VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
Інтерактивний прийом “займи позицію”
ü Оберіть одне із трьох тверджень для завершення речення: “Образ Печоріна і його покоління викликає в мене…”. Свою позицію обгрунтуйте.
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Для всіх: знати зміст усього роману М. Ю. Лермонтова “Герой нашого часу”, уміти виокремлювати головне й деталі, характеризувати образи.
Творче: продовжити історію Бели (якби вона вижила), Печоріна, Максима Максимовича та ін.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)