Європа в двадцятих і тридцятих роках XVIII століття

Після воєн за іспанську спадщину і великої Північної до вступу на престол прусського короля Фрідріха II в Західній Європі не відбувалося великих політичних змін. Війна через польського престолу (1733-1734), в якій Австрія та Росія підтримували сина Августа II, Августа III (1733 – 1763), а Франція – Станіслава Лещинського, сделавшегося тестем французького короля Людовика XV, не мала великого значення. На польському престолі утвердився Август III, а Станіслав Лещинський повинен був тікати з Польщі. Франція в союзі з Іспанією і Сардинією готова була оголосити війну Австрії, але Карл VI поспішив задовольнити Францію, винагородивши королівського тестя Лотарінгієй, становить льон імперії і належала зятеві імператора Францу-Стефану, причому по смерті Станіслава Лещинського Лотарингія повинна була відійти до Франції. Що стосується до Франца-Стефана, то за поступку Лотарингії він отримав Тоскану, де припинилася династія Медічі (1737). Крім того, Неаполь і Сицилія, що дісталися після війни за іспанську спадщину Австрії, були відступлені у вигляді окремого королівства старшому синові іспанського короля від його другого шлюбу Карлу (молодший пізніше отримав Парму), ніж належить був початок пануванню Бурбонів і в Італії. Карл VI відстоював права курфюрста саксонського на польський престол і йшов на тяжкі поступки Франції та Іспанії, прагнучи по суті до однієї і тієї ж мети. Зважаючи цієї ж самої мети Австрія, вела в союзі з Росією війну проти Туреччини, поспішила укласти мир з турками (1739), за яким відмовилася від завоювань, зроблених нею з боку Туреччини, в попередню війну (1716-1718). Справа в тому, що Карл VI не мав спадкоємців чоловічої статі і, бажаючи передати всі габсбурзькі володіння дочки своєї Марії-Терезії, найбільше клопотав про те, щоб різними поступками розташувати на користь цього плану іноземні двори і не створювати для Австрії при такому положенні справ зайвих політичних ускладнень. У цьому сенсі він склав Прагматичну санкцію, і різні двори обіцяли йому, що підтримуватимуть права його дочки. Але навряд помер Карл VI, як ці права стали оскаржуватися відразу декількома претендентами, і почалася війна за австрійську спадщину (1740-1748), що відкриває собою вже новий період в історії міжнародних відносин XVIII століття.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Європа в двадцятих і тридцятих роках XVIII століття