Єрусалимське королівство – коротко

Завоювавши Єрусалим, хрестоносці обрали Готфріда Бульонского в королі, але він не побажав носити корони в місті, де надягали на Христа терновий вінець, і обмежився скромною титулом захисника гробу Господнього. (Після нього царював Балдуин вже з титулом короля). Новому королівству [2] потрібно було ще відстоювати своє існування. Проти хрестоносців стало військо з Єгипту, а тим часом багато хто з тих, хто прийшов з Готфрідом Бульонским стали повертатися на батьківщину. Готфрід Бульйонський зумів, однак, впоратися з усіма труднощами. В Палестину постійно були нові й нові загони хрестоносців, за допомогою яких Єрусалимське королівство потім тільки і трималося проти мусульман. Завойовані хрестоносцями області (Сирія і Палестина) отримали феодальне пристрій. Король єрусалимський вважався сюзереном цілого ряду інших власників, хоча їх залежність була тільки номінальна. (Графи трипільський і Едеський і князь антиохийский були абсолютно самостійними государями). Дрібні васали, що складали феодальне дворянство, теж користувалися великими правами. Місцеве населення, що говорило по-грецьки і належало до східної церкви, було поставлено в юридичну та економічну залежність від цих нових панів. Одним словом, хрестоносці перенесли в Сирію і Палестину весь феодальний побут своєї батьківщини. Згодом, саме в XIII в. в християнських державах Сходу виникли навіть важливі пам’ятники феодального права, відомі під назвою єрусалимських і антіохійських ассизе). Що стосується до міського населення, то воно користувалося тут широким самоврядуванням, і в ньому видну роль стали грати італійці, які вели велику торгівлю з сусідніми країнами. Духовенство, як і на Заході, також мало тут і землі, і привілеї.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Єрусалимське королівство – коротко