Єдиний ринок в 1993 році
Римський договір 1957 р, висновок якого поклало початок формуванню Європейського Економічного Співтовариства, передбачав створення єдиного та уніфікованого ринку, де товари можуть вільно продаватися, а люди безперешкодно переміщатися, але захищається від імпорту з інших країн загальними бар’єрами.
Але навіть після того як тарифи на торгівлю між членами ЄЕС були зняті, виявилося, що існують інші перешкоди, що заважають вільному переміщенню товарів і послуг. До основних з них належать такі:
(1) затримки на кордонах, такі, як перевірка документів, стягування мит;
(2) контроль за транспортом: перевірка ліцензій, наявність власних правил дорожнього руху в кожній країні, обмеження ваги вантажівок;
(3) відмінності в національних стандартах на харчові продукти, на реєстрацію національних торгових марок і різні патентні закони;
(4) обмеження на закупівлі товарів і послуг громадського призначення;
5) контроль за переміщенням капіталу і обмеження на фінансові послуги, пропоновані банками, страховими компаніями та іншими подібними структурами в інших країнах;
(6) відмінності в сертифікації професійної та технічної підготовки;
(7) державні субсидії промисловості і сільському господарству;
(8) різні ставки ПДВ, корпоративного податку, амортизації і податкових знижок;
(9) необхідність обміну валюти.
Було визнано, що зняття подібних бар’єрів потребують часу, але для того щоб зберегти динаміку високою, доцільно визначити дати усунення цих перешкод. У зв’язку з цим Закон про єдину Європу встановив, що єдиний ринок повинен почати діяти з 1 січня 1993 Закон також (а) вимагає від усіх країн здійснити або здійснювати заходи щодо необхідної гармонізації в усіх порушених сферах; (Б) встановив, що прийняття рішень здійснюється кваліфікованою більшістю голосів за більшістю законодавчих актів, що стосуються діяльності єдиного ринку, тому лише кілька голосів противників тепер не можуть заблокувати питання.
Багато бар’єри нетарифного характеру в ході гармонізації національних вимог були усунені. Зокрема, це стосується правил безпеки перевезення людей і вантажів на транспорті, стандартів по продуктам харчування, узгодження стандартів по професійній підготовці. Наприклад, одна з нових форм, що застосовується в торгівлі, – єдиний адміністративний документ – замінила близько 100 різних документів, до цього необхідних для здійснення експортних та імпортних операцій або транзиту вантажів за межі Співтовариства. Комісія може переконати окремі країни-члени усунути національні обмеження, наприклад, на закупівлі товарів і послуг для громадських цілей або на переміщення капіталу.
У міру своїх сил Комісія прагне усунути контроль за економічною діяльністю, домагаючись скасування обмежувальних заходів у всіх країнах, а не в кожної з них окремо. Адже якщо одна країна оподатковує виробників якогось товару акцизним збором за вищою ставкою, ніж інші країни – члени Союзу, центр торгівлі цим товаром автоматично переміщається з більш “дорогий” країни в більш “дешеві”, причому без будь-якого регулювання оподаткування. Зрозуміло, практика діяльності в кожній країні буде мати ті чи інші особливості.
Хоча єдиний ринок значно розширює можливості, в зв’язку із загостренням конкуренції можуть зустрітися певні труднощі. Великі виробники з найменшим рівнем витрат, мабуть, отримають переваги над дрібними і менш ефективними компаніями, багато з яких будуть скуплені або змушені піти з ринку. Під загрозою злиття і поглинання виявляться навіть великі британські компанії, значну частину фінансування зростання яких забезпечує позиковий капітал.
В окремих регіонах пристосування може виявитися болючим, і тому особливо важливу роль має відігравати додаткова допомога неблагополучним регіонам – через фонди регіонального розвитку, соціального захисту та сільськогосподарського страхування ЄС.
Зі свого боку Союз повинен вирішити ступінь своєї закритості для інших країн, наприклад, в якій мірі слід відгородитися від суперництва з ними загальним зовнішнім тарифом. У цього явища вже з’явився емоційний термін – “Європа як фортеця”, що відображає сприйняття такого підходу в самій цій “фортеці”. Можуть розглядатися і інші аспекти, наприклад, чи слід підтримувати і розвивати ліберальну політику торгівлі з рештою світу, дозволяючи йому отримувати свою частку вигод від активізації цієї торгівлі.
Важливість єдиного ринку для Великобританії не можна переоцінити. За вартістю 57% експорту і 56% імпорту цієї країни припадає на ЄС. Щоб краще познайомити компанії Великобританії з наслідками створення єдиного ринку і стимулювати їх якомога раніше включатися в цей процес, оперативно скористатися наданими вигодами і можливостями, уряд провів кампанію “Європа, відкрита для бізнесу”.
Хоча Великобританія взяла активну і навіть ревне участь в усуненні бар’єрів, що перешкоджають створенню єдиного ринку, за двома напрямками вона випала із загального ладу: (а) відмова від використання механізму ERM; (Б) нерішучість в приєднанні до спільної валюти.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)