ЯРОСЛАВ ІВАШКЕВИЧ – Хрестоматія з зарубіжної літератури
(1894-1980)
Відомий польський письменник Ярослав Івашкевич народився в м. Кальнику (тоді Київська губернія, тепер Вінницька обл.) у родині вчителя. Його батько свого часу брав участь у польському повстанні, через що довгий час не міг дістати роботи. У домі Івашкевичів панувала культурна атмосфера, тут захоплювалися музикою і літературою (родичем Ярослава, старшим за нього на 12 років, був видатний польський композитор Кароль Шимановський).
У 1902 р. помер батько, і велика родина переїздить на два роки до Варшави, а потім надовго оселяється в Єлисаветграді (нині Кіровоград) по сусідству з родиною Шимановських, в яких збиралися артисти, музиканти, літератори. Уже в дитячі роки Ярослав виявив неабиякі музичні здібності. Ця стихія музики поряд з пізнішими “відкриттями” в собі стихій художньої літератури, а далі образотворчого мистецтва – не залишала Івашкевича протягом усього його життя.
Дбаючи про освіту здібного хлопчика, мати вирішує віддати його на навчання в IV київську гімназію, згодом він продовжує свою освіту з Київському університеті (1912-1918). Крім того, тут же він закінчує консерваторію, працює керівником літературної частини київського польського театру “Студії”. Перебування в Україні дало письменникові в майбутньому величезний матеріал для творчості.
Перша літературна спроба Івашкевича “Втеча до Багдада” (1916) пов’язана із зимовим Саратовом, куди юнак їздив на чергову сесію до евакуйованого університету. Твір цей – типова стилізація на східний сюжет із досить заплутаною інтригою, героями – тінями, які мріють про втрачене щастя. Стилізація, тепер уже в дусі українських і російських народних переказів, продовжується в циклі “Легенди і Деметра”, а також в оповіданні “Сім багатих міст Кощея Безсмертного”.
Синтезом вражень київського періоду стала повість “Місяць сходить” (1924), де відтворено життя поляків в Україні на початку XX ст. Духовну драму талановитого миті розкрито в історичних романах “Літо в Ноані” (1936) із лиття Шопена, “Маскарад” (1939) – з життя Пушкіна.
Роки війни активізують творче зростання письменника. У збірці оповідань “Старий цегляний завод” (1943), “Нова любов та інші оповідання” (1943) утверджуються високі моральні якості польського народу, його патріотизм, готовність захищати до кінця свою незалежність. Оповідання “Ікар” саме й належить до цього циклу творів. Боротьбі з фашистськими окупантами присвячена і повість “Млин на Лютині” (1946).
Центральне місце в прозі Івашкевича посідає роман “Хвала І слава”, де показане розчарування довоєнної польської інтелігенції в тогочасній дійсності, а також поставлена одна з центральних проблем його творчості – митець і життя.
Творчість Івашкевича – письменника, тісно пов’язаного з Україною, завжди знаходила тут гарячий відгук. Значна частина його творів перекладена українською мовою, про нього написано багато статей та монографії.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)