Японо-китайська війна
Офіційною датою початку японо-китайської війни 1937-1945 рр. (Вона ж Друга японо-китайська війна) вважається 7 липня 1937 г. Цього дня сталося зіткнення японських і китайських військ на мосту Марко Поло в Лугоуцяо неподалік від Пекіна. За версією японців, під час проведених вночі навчань був захоплений їх солдатів, після чого японське командування зажадало звільнити його або допустити японські війська на територію Пекіна для пошуків. Після відмови китайської сторони японці відкрили вогонь.
Потужною японської армії, підтримуваної Німеччиною і Італією, вдалося всього за два місяці війни захопити значну частину території Північного Китаю і міста Пекін і Тяньцзінь. До кінця першого року війни в їх руках опинився практично весь Північний і Центральний Китай.
Керівництво СРСР, занепокоєне посиленням Японії на Далекому Сході, надавало Китаю значну матеріальну і технічну підтримку. У Китай навіть були спрямовані радянські льотчики, які повинні були підтримувати китайські війська з повітря.
Для китайської армії ситуація ускладнювалася національними протиріччями. До початку війни на території Китаю було дві основні політичні сили: націоналісти і комуністи. Після початку війни обидві угруповання об’єдналися проти японських загарбників, однак на ділі взаємодія не дуже виходило. У 1940 році уряд Китайської республіки (Гоміньдан), яке очолював Чан Кайши, початок бойові дії проти сил Комуністичної партії Китаю (КПК), головою якої був Мао Цзедун. В результаті націоналісти втратили підтримку Радянського Союзу, з цього часу надавав допомогу тільки Мао Цзедуном.
Після початку Другої світової війни ситуація на Далекому Сході дещо змінилася. У грудні 1941 Японія атакувала США, Великобританію і Нідерланди, а також британську колонію – Гонконг. 24 грудня Гонконг був узятий, а 26
був укладений договір про взаємну підтримку між Китаєм, Великобританією і США.
У 1942-1943 рр. на території Китаю в основному велися бої місцевого значення. Японські війська застосували тактику невеликих операцій, метою яких було позбавлення забезпечення армії противника. На захоплених територіях в цей період проводилися каральні операції японців проти китайських комуністів.
У квітні 1944 року японські війська почали наступ в напрямку міст Чженчжоу і Цюешань. В результаті операції в квітні-травні були захоплені міста Чженчжоу і Лоян, провінція Хенань і залізнична лінія від Пекіна до Ханькоу.
Китайцям ж, за підтримки американських ВПС, вдалося захопити місто Тенчун.
У квітні 1945 року СРСР в односторонньому порядку розірвав договір про нейтралітет з Японією, тому японське командування було змушене перекинути частину своїх сил в Маньчжурію, для зміцнення Квантунської армії. Вдало продовжували діяти проти японців американські ВПС. У травні в результаті китайського контрнаступу був звільнений місто Фучжоу. У серпні війська оголосив Японії війну СРСР за кілька днів розгромили Квантунську армію. Трохи раніше США завдали два ядерних удару по японським містам Хіросіма і Нагасакі, в результаті чого японська армія була повністю деморалізована. 15 серпня японським військам було дано наказ припинити вогонь, однак окремі відділи продовжували опір до 9 вересня. Уже після підписання капітуляції Японії (2 вересня). Разом з Другою світовою війною, що закінчилася повною поразкою Японії, завершилася і японо-китайська.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)