ЯЛИНКА – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ – Українська література – Література для дітей

Раз я взувся в чобітки,

Одягнувся в кожушинку,

Сам запрігся в саночки

І поїхав по ялинку.

Ледве я зрубати встиг,

Ледве став ялинку брати,

А на мене зайчик – плиг!

Став ялинку віднімати.

Я – сюди, а він – туди…

“Не віддам, – кричить, – нізащо!

Ти ялинку посади,

А тоді рубай, ледащо!

Не пущу, і не проси!

І цяцьками можна гратись:

Порубаєте ліси –

Ніде буде і сховатись.

А у лісі скрізь вовки,

І ведмеді, і лисиці,

І ворони, і граки,

І розбійниці-синиці”.

Страшно стало… “Ой, пусти!

Не держи мене за поли!

Бідний зайчику, прости, –

Я не буду більш ніколи!”

Низько, низько я зігнувсь,

І ще нижче скинув шапку…

Зайчик весело всміхнувсь

І подав сіреньку лапку.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

ЯЛИНКА – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ – Українська література – Література для дітей