Якість населення: середня тривалість життя
Тривалість життя – одна з найважливіших демографічних категорій, що представляє собою як би узагальнюючу характеристику смертності людей. При її визначенні зазвичай користуються терміном “середня тривалість життя”, хоча з наукової точки зору правильніше говорити про очікуваної тривалості майбутнього життя при народженні. Під цим розуміють число років, яке в середньому належало б прожити людині з покоління народжених за умови, що протягом усього життя цього покоління повозрастная смертність залишиться на рівні того року, для якого обчислений показник.
Вчені вважають, що середня видова тривалість людського життя складає 110-115 і навіть 120-140 років. Проте насправді – в результаті впливу багатьох біологічних і соціально-економічних чинників – вона значно менше, хоча і має тенденцію до збільшення.
Існує багато підтверджень того, що в Стародавньому Римі і в Стародавній Греції середня тривалість життя складала всього 25 років. У середні століття вона збільшилася приблизно до 30 років. У Росії на рубежі XIX-XX ст. вона виросла до 32 років. Звичайно, це усереднені показники, які зовсім не виключають довгожительства і в ті часи. Наприклад, Юлію Цезарю, коли його вбили, було за 60. Платон помер у віці 81 року. Мікеланджело прожив 89, Тіціан – 99 років, Гете – 83, Ньютон – 84 роки.
Ще в 1800 р. середня тривалість життя людей на Землі становила близько 40 років. Природно, що в XX ст. у міру подальшого прогресу людської цивілізації і насамперед зниження смертності, в тому числі малюкової та дитячої, показник середньої тривалості життя придбав виразну тенденцію до підвищення (табл. 50).
Дійсно, тенденція до підвищення добре простежується в загальносвітових показниках. Проте не можна не бачити й того, що за цим підвищенням стоять головним чином країни, що розвиваються з молодим населенням, тоді як в економічно розвинених країнах з низьким, а то і з негативним природним приростом і загальним постарінням населення показник середньої тривалості життя, який вже досяг високого рівня, починає поступово знижуватися. Ця закономірність знаходить відображення і в даних по окремим великим регіонам: середня тривалість життя продовжує зростати в закордонній Азії, Північній Америці, Латинській Америці, Австралії та Океанії, але почала знижуватися в країнах СНД, в зарубіжній Європі, а в Африці цей показник більш-менш стабілізувався.
Звертає на себе увагу і велика різниця в очікуваній тривалості життя чоловіків і жінок. Ця різниця має загальний характер і засновано на деяких особливостях чоловічого і жіночого організмів, але до цього додається і вплив соціально-економічних факторів (про підвищеної смертності серед чоловіків та її причини вже говорилося вище). Аналіз демографічної статистики свідчить про те, що жінки по цьому найважливішому показнику все більше “обганяють” чоловіків. Ще в другій половині 1950-х рр.. в цілому в світі вони жили на 2,4 роки довше чоловіків, у другій половині 1980-х рр.. – На 2,9 року, а в 2006 р. вже на 4 роки. Особливо сильний їх перевага за цим показником характерний для економічно розвинених країн, а з окремих регіонів – для зарубіжної Європи в цілому і в ще більшому ступені – для країн СНД. Досить великий розрив за цим показником між чоловіками і жінками спостерігається і в Латинській Америці, але він характерний і для інших регіонів, крім Африки.
Вельми цікаві також дані про розподіл за великим регіонам світу довгожителів, тобто осіб у віці 100 і більше років. Таких, за даними ООН, нині у світі 135 тис., у тому числі 107 тис. жінок і 28 тис. чоловіків (найстаршому з них – американцеві Бену Холокомбу зі штату Оклахома – у 2000 р. виповнилося 111 років). Найбільше столітніх людей в Азії (45 тис.), в Європі (39 тис.) і в Північній Америці (39 тис.), тоді як в Африці та Австралії з Океанією довгожителів всього по 1 тис. Прогноз на 2050 оцінює загальне число сторічних людей майже в 2200 тис. (у тому числі 1850 тис. жінок і 340 тис. чоловіків). Приблизно половина столітніх людей буде проживати в Азії, близько 1/4 – в Європі, близько 1/6 – у Північній Америці, 126 тис. – в Латинській Америці, 27 тис. – в Африці і 24 тис. – в Австралії та Океанії.
По-третє, “абсолютним чемпіоном” світу з найнижчим показником тривалості життя є Ботевана, де він більш ніж у два рази нижче, ніж у багатьох країнах Західної Європи, в Японії, Канаді та Австралії. По-четверте, розрив між середньою тривалістю життя чоловіків і жінок в країнах Тропічної Африки хоча і спостерігається, але зазвичай не перевищує двох-трьох років. По-п’яте, ні в одній з країн цього регіону середня тривалість життя чоловіків не перевищує 50 років. Подібна ситуація – пряме відображення ще збереження в африканських країнах високої смертності населення.
При складанні таблиці за принципом “самий-самий” (як і у випадку з дитячою смертністю) в неї не потрапляє група більш великих і розвинених країн Азії, Африки та Латинської Америки, дані про яких можуть істотно доповнити загальну картину. Про те, що показник середньої тривалості життя в цих країнах зростав значно швидше, ніж в економічно розвинених, свідчать такі дані. За період з 1960 по 2006 р. очікувана середня тривалість життя зросла: у Китаї – з 40 до 72 років, в Індії – з 43 до 64, в Індонезії – з 41 до 68, в Нігерії – з 39 до 48, вЕгіпте-с 46 до 71, в Бразилії-з 37 до 71 і в Мексиці – з 57 до 75 років.
Росія за показником середньої тривалості життя займає в світі кілька особливе місце. До середини 1960-х рр.. в країні спостерігалося стійке зростання цього показника. Потім він змінився зниженням його у чоловіків і стагнацією у жінок. До початку 1980-х рр.. тривалість життя знизилася до 61,5 року у чоловіків і 73 років у жінок. У другій половині 1980-х рр.., З початком перебудови і антиалкогольної кампанії, вона знову стала було рости, але в 1990-х рр.., У міру наростання кризових явищ, зростання смертності та погіршення стану навколишнього середовища стався новий спад. Середня тривалість майбутнього життя в Росії (65 років) продовжує залишатися нижчою, ніж у всіх (за межами СНД) економічно розвинених країнах світу, та й у багатьох країнах, що розвиваються. У всякому разі, згідно з опублікованими в 2000 р. офіційними даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), за цим показником вона займає 91-е місце, перебуваючи між Тунісом і Гондурасом.
На думку експертів ВООЗ, це пов’язано з високим рівнем споживання алкоголю і тютюну, які провокують серцево-судинні захворювання і рак. Вітчизняні демографи дають більш детальний аналіз цього явища. Вони відзначають низьку якість, а часом і просто брак харчування, погіршення медичного обслуговування, недоступні ціни на хороші ліки, наростаюче забруднення навколишнього середовища, посилення нервово-психічних навантажень, травматизм на виробництві, зростання алкоголізму та наркоманії. У країнах Заходу чоловіки, досягнувши пенсійного віку, який там вище, ніж у Росії, мають шанс прожити ще 10-15 років, у Росії ж навіть при низькому пенсійному віці багато чоловіків вмирають, так і не доживши до пенсії.
З цим пов’язана ще одна особливість Росії – величезний розрив показника очікуваної тривалості життя для чоловіків (59 років) і для жінок (72,4 року). Дійсно, такого величезного розриву (більше 13 років!) Немає ні в одній іншій країні світу. При цих середніх показниках спостерігаються досить істотні відмінності між окремими великими частинами країни. У середині 1990-х рр.. найвищі показники тривалості життя мав Центрально-Чорноземний район (67,5 року), а найнижчі – Східно-Сибірський (63 року).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)