Як влаштований православний храм?
Ти, можливо, вже бував в церкві, або, як її називають віруючі, храмі. Незважаючи на те, що храми відрізняються за величиною, архітектурній обробці, матеріалу, з якого вони побудовані, – всі вони мають однакове внутрішній устрій.
Кожна з частин православного храму має чітко задане практичне призначення, але поряд з цим у неї є і друге – символічне значення, яке має бути зрозуміло віруючому.
Ми входимо в храм, піднявшись на паперть – крите ганок. Над дверима нас зустрічає ікона із зображенням святого або тієї події, якій присвячений даний храм. Цікаво, що звичай влаштовувати в храмі троє дверей зберігся з тих далеких часів, коли чоловіки і жінки не могли входити в храм через одну і ту ж двері.
Усередині храм ділиться на три частини – притвор, середня частина (або власне храм) і вівтар. Оскільки вівтар завжди звернений на схід, то притвор – західна частина храму.
У давнину в притворі поміщалися ті, хто ще не прийняв християнську віру і прийшов, щоб подивитися на богослужіння. Тому там зазвичай перебувала купіль – посудина для хрещення. Тепер притвор – переддень, через яке ми і увійдемо в храм.
Раніше храм зазвичай поділявся на три частини невисокими дерев’яними гратами – чоловіки і жінки не могли молитися разом. Тепер храм являє собою єдине просторе приміщення, головне місце в якому посідає іконостас.
Перед іконостасом знаходиться солея – піднесена на одну сходинку частина храму, щоб віруючі могли краще бачити богослужіння. Середня частина солеи виступає вперед і називається амвоном – з неї священик вимовляє проповідь, а диякон читає євангеліє. На солее знаходяться відгороджені місця – криласи, де під час богослужіння розміщується хор. Вони розміщені праворуч і ліворуч, тому що деякі пісні повинні виконуватися двома хорами.
На солее знаходяться різноманітні світильники. Свічники ставляться на підлогу, панікадила – підвішуються до стелі. Перед іконами підвішуються лампади – невеликі масляні світильники. Коли в них горіли свічки, то їх полум’я, коливалася від найменших рухів повітря, створювало в храмі атмосферу нереальності всього, що відбувається, яку посилювала гра світла і тіні на блискучих деталях іконостасу.
З точки зору віруючого вогонь висловлює полум’яну любов до Бога і тому святому, перед іконою якого поставлена свічка. Тому свічки і ставилися перед зображенням того святого, до якого віруючий звертався з проханням.
Під час богослужіння священик використовує ще один світильник, який він носить в руках і осіняє їм віруючих. Він складається з двох перехрещених свічок і називається дикирій. Коли служить архієрей або патріарх, використовується світильник з трьома свічками – трикирій.
Важливою частиною богослужіння є кадіння. З найдавніших часів під час богослужіння проводилося спалювання особливих ароматичних речовин. Цей звичай зберігся і в православній церкві.
У кадило – невелику посудину з щілинами для проходження повітря – вкладаються тліюче вугілля і шматочки запашного смоли – ладану. Під час богослужіння священик розгойдує кадило і обкурює ладаном віруючих, ікони та святі дари. Піднімаються вгору хмари фіміаму символізують святий дух.
Іконостас – стіна, яка відділяє церкву від вівтаря. В іконостасі троє дверей: дві невеликі і одна центральна, головна, звана царськими вратами. Назва це означає, що Цар (т. Е. Бог) невидимо входить в ці двері під час богослужіння. Тому зазвичай царські врата зачинені, і проходити через них можуть тільки священнослужителі.
Найважливішою частиною храму є вівтар. Входити туди можуть тільки священнослужителі. Головна частина вівтаря – престол. Це звичайний стіл, накритий антимінсом – шовковою хустиною, на якому вишито зображення становища Ісуса Христа в труну. На антимінсі робиться напис про дату освячення храму. Освячений патріархом антимінс надсилається в храм, і тільки з цього часу в ньому можна здійснювати богослужіння.
Антимінс накритий одягом – тонкої, яка називається срачіцей, і верхньої – індітіей – нагадує парчеву скатертину, що спускається до самої підлоги. На престолі знаходяться хрест, євангеліє в багато прикрашеному палітурці і церковна лавка – спеціальний посудину для зберігання освяченої просфори.
Зліва від престолу встановлюється ще один стіл, який називається жертовником. На ньому зберігаються священні судини – потир і дискос і відбувається приготування святих дарів для богослужіння.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)