Як відрізнити прислівник від прикметника
Імена прикметники і прислівники можуть мати подібне лексичне значення. Наприклад: легкий – легко; швидкий – швидко; вчорашній – вчора.
Однак прикметники і прислівники – самостійні частини мови, що виконують в реченні різні функції і мають різні морфологічні характеристики. Їх аналіз дозволить уникнути складнощів у визначенні понять “прикметник” і “наречие”, а також виявити відмітні особливості кожної з цих частин мови.
Імена прикметники в російській мові – це велика група слів, які позначають ознака предмета за якістю, формою, приналежності кому-небудь або іншим властивостям:
Солодкий чай;
Круглий стіл;
Батьківський наказ.
У пропозиції прикметники пов’язані з обумовленими словами сурядним зв’язком і в називному відмінку однини відповідають на питання: який? яка? яке? які?
За прикметником закріплена синтаксична роль узгодженого визначення.
Прислівник є самостійною несклоняемимі частиною мови, яка позначає ознаку дії, обставина дії або ознака ознаки:
Йти без нічого;
Сидіти високо;
Образити ненароком;
Дуже яскраво.
У пропозиції прислівники виконують роль обставин і пов’язані зі словами, до яких відносяться, що не граматично, а за змістом, тобто, зв’язком примикання.
Спільне між прикметниками і прислівниками в тому, що в них полягає певна ознака чого-небудь, однак саме за характером такої ознаки і поділяють ці частини мови.
Прикметники за значенням мають три розряди:
Якісні (зелений, солодкий, м’який);
відносні (дерев’яний, Єжов, матеріальний);
присвійні (мамин, лисячий, Матренин).
Якісні прикметники можуть володіти більшою чи меншою виразністю ознаки, тому їх класифікують за ступенями порівняння:
Позитивна ступінь (розумний, добрий, міцний);
порівняльна ступінь (розумніше, добріше, міцніше);
чудова ступінь (геніальний, найрозумніший; найдобріший, найдобріший; найміцніший, найбільш міцний).
Якісні прикметники можуть вживатися в повній або короткій формі:
Холодний – холодний;
Білий – біл.
Оскільки прикметники – змінна частина мови, вони володіють непостійними ознаками роду (залізний характер, залізні двері); схиляються за відмінками і можуть вживатися в однині та множині.
На відміну від прикметників, прислівники за значенням класифікуються як означальні і обставинні. Ці основні розряди поділяються на
Якісні (як? – високо, холодно);
способу дії (яким чином? – швидко, разом);
міри і ступеня (в якій мірі? наскільки? – дуже, мало, удвічі);
місця (де? куди? – зліва, вправо);
часу (коли? як довго? – вранці, завжди);
причини (чому? – сослепу);
мети (навіщо? з якою метою? – на зло).
Загальний морфологічна ознака прислівників – їх незмінюваність. Однак якісні прислівники на-о,-е можуть мати ступені порівняння, як і прикметники, від яких вони утворені.
Дув холодний вітер. З кожною хвилиною він ставав все холодніше. (сравн. ст. якісного прикметника)
У будинку було холодно. На балконі ще холодніше. (якісне наріччя, сравн. ст.)
Відмінність між наріччям і прикметником полягає в наступному:
Прислівник відрізняється від прикметника за морфологічними ознаками. Прикметник – змінна частина мови, прислівник не змінюється.
За значенням наріччя – частина мови, яка позначає ознаку дії, стану або іншої ознаки, в той час як прикметник позначає ознаку предмета.
Прикметник виконує синтаксичну роль узгодженого визначення, а прислівник – обставини.
Розряди прикметників і прислівників характеризуються різними ознаками, оскільки наріччя прямо пов’язане з дією, а прикметник – з об’єктом або суб’єктом дії.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)