Як тихо на землі! Як тихо! – ВАСИЛЬ СТУС

Related posts:

1. “Моя душа запрагла неба” (Василь Стус) – Василь Стус (1938-1985) – Українська література другої половини XX століття Духовність і гуманізм, стоїцизм і екзистенціалізм – важливі риси лірики Василя Стуса, що визначають його художній світ. Так, поезія “Крізь сотні сумнівів я йду до тебе” – своєрідна поетична декларація митця. Він перебуває в стані екзис – тенційного вибору, у пошуках світла, добра і краси, загалом справедливості. Ліричний герой звертається до “добра і правди віку”, […]...
2. Василь Стус – незламний лицар правди і свободи – 11 клас – ВАСИЛЬ СТУС – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Василь Стус по праву вважається одним з найвизначніших українських поетів XX століття. Це була Людина з великої літери, яка відважно й самозречено виступала за високі ідеали Добра, Правди, Справедливості, Гуманізму – цих високих, вічних загальнолюдських цінностей, за національну гідність і самосвідомість народу. Поезія Василя Стуса – це складний філософський світ осмислення дійсності, прагнення до розкріпачення […]...
3. О ЗЕМЛЕ ВТРАЧЕНА, ЯВИСЯ – ВАСИЛЬ СТУС * * * О земле втрачена, явися Бодай у зболеному сні І лазурове простелися, Пролийся мертвому мені! І поверни у дні забуті, Росою згадок окропи, Віддай усеблагій покуті І тихо вимов: лихо, спи!.. Сонця клопочуться в озерах, Спадають гуси до води, В далеких пожиттєвих ерах Мої розтанули сліди. Де сині ниви, в сум пойняті, Де […]...
4. О, земле втрачена – ВАСИЛЬ СТУС – ЛІТЕРАТУРА XX ст. – 11 клас О, земле втрачена, Явися бодай у зболеному сні, І лазурово простелися, І душу порятуй мені. І поверни в дні забуті, Росою згадок окропи Віддай усе благій покуті І тихо вимов: лихо, спи!.. Сонця хлопочуться в озерах, Спадають гуси до води, В далеких пожиттєвих ерах Мої розтанули сліди. Де сині ниви, в сум пойняті, Де чорне […]...
5. ТРЕНИ – ВАСИЛЬ СТУС ТРЕНИ М. Г. ЧЕРНИШЕВСЬКОГО І Народе мій, коли тобі проститься Крик передсмертний і тяжка сльоза Розстріляних, замучених, забитих По соловках, сибірах, магаданах? Державо напівсонця, напівтьми, Ти крутишся у гадину, відколи Тобою неспокутний трусить гріх І докори сумління дух потворять. Казися над проваллям, балансуй, Усі стежки до себе захаращуй, А добре знаєш – грішник усесвітній Світ […]...
6. ЗА ЛІТОПИСОМ САМОВИДЦЯ – ВАСИЛЬ СТУС Украдене сонце зизить схарапудженим оком, Мов кінь навіжений, що чує під серцем ножа. За хмарою хмари. За димом пожарищ – високо Зоріє на пустку усмерть сполотніле божа. Стенаються в герці скажені сини України, Той з ордами ходить, а той накликає Москву. Заллялися кров’ю всі очі пророчі. З руїни Вже мати не встане – розкинула руки […]...
7. Невже ти народився – ВАСИЛЬ СТУС Невже ти народився Невже ти народився, чоловіче, Щоб зазирати в келію мою? Невже твоє життя тебе не кличе? Чи ти спізнав життєву путь свою На цій безрадісній сумній роботі, Де все людською мукою взялось. Ти все стоїш в моїй тяжкій скорботі, Твоїм нещастям серце пройнялось Моє недуже. Ти ж – за мене вдвоє Нещасніший. Я […]...
8. У порожній кімнаті – ВАСИЛЬ СТУС У порожній кімнаті У порожній кімнаті Біла, немов стіна, Притомившись чекати, Спить самотня жона. Геть зробилась недужа – Котру ніч, котрий день Ані чутки про мужа, Ані-анітелень. Лячні довжаться тіні, Дзвонять німби ікон, І росте голосіння З-за соснових ослон: Мій соколе обтятий, В ту гостину, де ти, Ні пройти, ні спитати, Ні дороги знайти. За […]...
9. Уже Софія відструменіла – ВАСИЛЬ СТУС Уже Софія відструменіла, Відмерехтіла бузковим гроном. Ти йшла до мене, але не встигла За першим зойком, за першим громом. Немов почвара в пекельнім колі, Довкола ж тіні, довкола кволі. Благословляю твою сваволю, Дорого долі, дорого болю. Сніги і стужа. Вітри й морози. Гудки і крики. Чорні прокльони. Собачий гавкіт. Крик паровоза. І закмашини і заквагони. […]...
10. Короткий переказ – О земле втрачена, явися – ВАСИЛЬ СТУС ВАСИЛЬ СТУС * * * О земле втрачена, явися Бодай у зболеному сні І лазурово простелися, Пролийся мертвому мені! І поверни у дні забуті, Росою згадок окропи, Віддай усеблагій покуті І тихо вимов: лихо, спи!.. Сонця хлопочуться в озерах, Спадають гуси до води, В далеких пожиттєвих ерах Мої розтанули сліди. Де сині ниви, в сум […]...
11. Сто плах перейди, серцеокий – ВАСИЛЬ СТУС Сто плах перейди, серцеокий, Сто плах, сто багать, сто голгоф, А все оступають мороки І все твій поріг зависокий, Бо світ розмінявся на кроки Причаєних надкатастроф. Бо що застарі наші болі Над цей невидимий стобіль? Всі вітри зійшлися у полі І владять тобою поволі І грають тобі на басолі Страшний козачок божевіль. Зростає твій крик […]...
12. НЕ МОЖУ Я БЕЗ ПОСМІШКИ ІВАНА – ВАСИЛЬ СТУС * * * Не можу я без посмішки Івана Оцю сльотаву зиму пережить. В проваллях ночі, коли Київ спить, А друга десь оббріхують старанно, Склепить очей не можу ні на мить, Він як зоря проміниться з туману, Але мовчить, мовчить, мовчить, мовчить. Ні словом не озветься. Ані пари Із уст. Вусате сонечко моє! Несуть тобі […]...
13. Довкола мене – цвинтар душ – ВАСИЛЬ СТУС Довкола мене – цвинтар душ На білім цвинтарі народу. Пливу в сльозах. Шукаю броду. Над вишнями літає хрущ. Весна. І сонце. І зело. Стоять сади, немов кульбаби. Спізнілі зорі, наче краби, Вп’ялися в небо. Творять тло. Свіча горить. Горить свіча, А спробуй – віднайди людину, Обжив, самотній, домовину. Блукають тіні з-за плеча. Безмовні тіні. На […]...
14. Церква святої Ірини – ВАСИЛЬ СТУС Церква святої Ірини Криком кричить із імли. Мабуть, тобі вже, мій сину, Зашпори в душу зайшли. Скільки набилося туги! Чим я її розведу? Жінку лишив – на наругу, Маму лишив – на біду. Рідна сестра, як зигзиця, Б’ється об мури грудьми. Глипає оком в’язниця, Наче сова із пітьми. Київ за гратами, Київ Весь у квадраті […]...
15. НА КОЛИМІ ЗАПАХЛО ЧЕБРЕЦЕМ – ВАСИЛЬ СТУС *** На Колимі запахло чебрецем І руто-м’ятою, і кропивою. Кохана сестро, дякую! З любов’ю Паду в про тебе спогади лицем. А й спогади: сліпна коротка мить, І ти в сльозах – обранена об мужа. Квадратний отвір вахти, і байдужа Сторожа. І дрібненький син кричить: “Татусю, до побачення!” А ми Вдивляємося в те, що не екрані […]...
16. ЗА ЧИТАННЯМ ЯСУНАРІ КАВАБАТИ – ВАСИЛЬ СТУС Розпросторся, душе моя, На чотири татамі, Або кулься від нагая, Чи прикрийся руками. Хай у тебе є дві межі, Та середина – справжня, Марно, невіре, ворожить – Молода чи поважна. Посередині – стовбур літ, А обабоки – крона. Посередині – вічний слід (тінь ворушиться сонна). Ні до неба, ні до землі – Не сягнути нікуди. […]...
17. ДВОЄ СЛІВ ЧИТАЧЕВІ – ВАСИЛЬ СТУС Перші уроки поезії – мамині. Знала багато пісень і вміла дуже інтимно їх співати. Пісень було стільки, як у баби Зуїхи, нашої землячки. І таких самих. Найбільший слід на душі – од маминої колискової “Ой, люлі-люлі, моя дитино”. Шевченко над колискою – це не забувається. А співане тужно: “Іди ти, сину, на Україну, нас кленучи” […]...
18. У ЦЬОМУ ПОЛІ, СИНЬОМУ, ЯК ЛЬОН – ВАСИЛЬ СТУС У цьому полі, синьому, як льон, Де тільки ти і ні душі навколо, Уздрів і скляк: блукало в тому полі Сто тіней, В полі синьому, як льон. А в цілому полі синьому, як льон, Судилося тобі самому бути, Аби спізнати долі, як покути, У цьому полі синьому, як льон. Сто чорних тіней довжаться, ростуть І […]...
19. Верстаю шлях – по вимерлій пустелі – ВАСИЛЬ СТУС * * * Верстаю шлях – по вимерлій пустелі, Де мертвому мені нема життя, За обріями спогаду – оселі Ті, до котрих немає вороття. А все ж – бреду, з нізвідки до нікуди, А все ще сподіваюся, що там, Де кубляться згвалтовані іуди, Мале є місце і моїм братам. Побачити б хоч назирці, впівока І […]...
20. ВЕСНЯНИЙ ВЕЧІР. МОЛОДІ ТУМАНИ – ВАСИЛЬ СТУС Весняний вечір. Молоді тумани. Неон проспектів. Туга ліхтарів. – Я так тебе любила, мій коханий. – Пробач мене – я так тебе любив. І срібляться озерами долини, Шовковий шепт пригашених калюж, Мені ти все життя, немов дружина, Мені ти все життя, неначе муж. – А пам’ятаєш? – Добре пам’ятаю. – А не забув? Чи не […]...
21. О Боже мій! Така мені печаль – ВАСИЛЬ СТУС О Боже мій! Така мені печаль І самота моя – така безмежна. Нема – вітчизни. Око обережно Обмацує дорогу між проваль. Ото мій шлях. Повернення. Чи – не. Ото мій шлях. Світ за очі – єдине. Пробач мені, дружино, вибач, сину, І матере – не проклени мене. Я геть подався. Шалом. Навмання. Я геть подався, […]...
22. Пахтять кульбаби золоті меди – ВАСИЛЬ СТУС Пахтять кульбаби золоті меди І, ніби хмарка бурштинова, бджоли Злітаються до мене знадокола І прозначають трачені сліди. І вже нема ні щастя, ні біди, А тільки світ, тугим пойнятий гудом, А тільки лет, що зветься творчим трудом, А тільки клич: живи, але не жди. І не марнуй чеканням плинних днів І не гніви Господнього веління. […]...
23. Гойдається вечора зламана віть – ВАСИЛЬ СТУС Гойдається вечора зламана віть, Мов костур сліпого, що тичеться в простір Останньої невіді. Жалощів брості Коцюбляться в стінні. А дерево спить. Гойдається вечора зламана віть, Туга ніби слива, рудою налита. О ти всепрощильна, о несамовита! Осмутами вмита твою неясить. Поорана чорна дорога кипить – Нема ні знаку од прадавнього шляху! Тугий небокрай, погорбатілий з люті […]...
24. Горить сосна – од низу до гори – ВАСИЛЬ СТУС Горить сосна – од низу до гори. Горить сосна – червоно-чорна грива Над лісом висить. Ой, і нещаслива Ти, чорнобрива Галю, чорнобри… Пустіть мене, о любчики, пустіть! Голосить Галя, криком промовляє І полум’я з розпуки розпукає, А Пан-Господь – і дивиться, й мовчить. Прив’язана за коси до сосни, Біліє, наче біль, за біль біліша, Гуляють […]...
25. НЕ ОДЛЮБИ СВОЮ ТРИВОГУ РАННЮ – ВАСИЛЬ СТУС * * * Не одлюби свою тривогу ранню, – той край, де обрію хвиляста каламуть, Де в надвечір’ї вітровії тчуть Єдвабну сизь, не віддані ваганню. Ходім. Нам є де йти – дороги неозорі, Ще сизуваті в прохолодній млі. Нам є де йти – на хвилі, на землі – Шляхи – мов обрії – далекі і […]...
26. Тільки тобою білий святиться світ – ВАСИЛЬ СТУС Тільки тобою білий святиться світ, Тільки тобою повняться брості віт, Запарувала духом твоїм рілля, Тільки тобою тішиться немовля, Спів калиновий піниться над водою – Тільки тобою, тільки тобою! Тільки тобою серце кричить моє. Тільки тобою сили мені стає Далі брести хугою світовою, Тільки Тобою, тільки Тобою. Только тобой светится белый свет, Только тобой полнится соком […]...
27. Так тихо серце плаче… – Поль Верлен Так тихо серце плаче, Як дощ шумить над містом. Нема причин неначе, А серце ревно плаче! О, ніжно як шумить Дощ по дахах, по листю! У цю тужливу мить Як солодко шумить! Відкіль цей плач, не знати, В осиротілім серці? Ні зради, ні утрати,- Відкіль журба, не знати. Найтяжчий, певне, сум – Без гніву, без […]...
28. ЗНО – Василь Стус – Література XX ст Василь Семенович Сту. (мав псевдонім Василь Петрик) – український поет з трагічною долею; літературознавець, перекладач. Належав до “шістдесятників” – покоління новаторів, що будило національну самосвідомість, безкомпромісно висвітлювало соціальні суперечності. Автор поетичних збірок “Зимові дерева”, “Свічав свічаді”, “Палімпсести”, “Веселий цвинтар”, “Дорога болю” та ін. Ім’я Василя Стуса увійшло в історію як символ духовної незламності протиставлення тоталітарному […]...
29. Василь Семенович Стус (1938 – 1985) Василь Стус Народився в селянській родині. 1939 батьки – Семен Дем’янович та Ірина Яківна – переселилися в місто Сталіно (нині Донецьк), аби уникнути примусової колективізації. Ще через рік (1940) забрали туди своїх дітей. Закінчивши середню школу зі срібною медаллю, Василь вступив на історико-літературний факультет педагогічного інституту м. Сталіно. Закінчивши 1959 навчання з […]...
30. Василь Стус. Біографія поета Мета. ознайомити старшокласників із життєвим шляхом поета світового рівня, борця за справедливість, в’язня ГУЛАГу; виховувати у школярів патріотизм, національну свідомість і гідність. Тип уроку. лекція. Обладнання. портрет В. Стуса, збірки поета, спогади сучасників, вислови дослідників творчості, епіграф. Хід уроку I. Організаційна частина. II. Повідомлення теми, мети уроку. Епіграфом уроку хай будуть слова В. Стуса: “Поет […]...
31. Василь Стус – поет-подвижник “Ні. Вистояти. Вистояти. Ні – стояти”, – так визначав видатний український поет Василь Стус своє життєве і творче кредо. Він жив не в сталінсько-берієвські часи, але доля його не відрізнялася від долі репресованих у 30-ті роки українських письменників: арешти, допити, облудні звинувачення, тюрми, заслання і… творчість. Творчість для народу, який тупо повторював за партійними можновладцями, […]...
32. Тема 37. Василь Стус – Література XX ст Василь Семенович Стус (мав псевдонім Василь Петрик) – український поет з трагічною долею; літературознавець, перекладач. Належав до “шістдесятників” – покоління новаторів, що будило національну самосвідомість, безкомпромісно висвітлювало соціальні суперечності. Автор поетичних збірок “Зимові дерева”, “Свічав свічаді”, “Палімпсести”, “Веселий цвинтар”, “Дорога болю” та ін. Ім’я Василя Стуса увійшло в історію як символ духовної незламності, протиставлення тоталітарному […]...
33. Василь Стус (1938 – 1985) – Літературний процес 60 – 90-х років XX ст Василь Семенович Стус – український поет з трагічною долею; належав до “шістдесятників” – покоління новаторів, що будило національну самосвідомість, безкомпромісно висвітлювало соціальні суперечності. Біографічні відомості – 6 січня 1938 р. – народився в с. Рахнівці на Вінничині в селянській родині. – Дитинство промайнуло на Донеччині. – 1944 – 1954 рр.- навчання в середній школі. – […]...
34. УРОК – Василь Стус. Біографія поета Мета: ознайомити старшокласників із життєвим шляхом поета світового рівня, борця за справедливість, в’язня ГУЛАГу; виховувати у школярів патріотизм, національну свідомість і гідність. Тип уроку: лекція. Обладнання: портрет В. Стуса, збірки поета, спогади сучасників, вислови дослідників творчості, епіграф. Хід уроку I. Організаційна частина. II. Повідомлення теми, мети уроку. Епіграфом уроку хай будуть слова В. Стуса: “Поет […]...
35. Твір на тему – Василь Стус Своєрідність і сила мистецького таланту В. Стуса Народе мій, до тебе я ще верну, Як в смерті обернуся до життя Своїм стражденним і незлим обличчям. Як син, тобі доземно уклонюсь І чесно гляну в чесні твої вічі І в смерті з рідним краєм поріднюсь. Життя і творчість Василя Стуса, одного з найвизначніших поетів ХХ століття, схоже на спалах – короткий і яскравий. […]...
36. Вночі, середночі хтось тихо – МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ Вночі, середночі хтось тихо До мого Слова підійшов І став дивитися і дихать, І я відчув: так диха лихо, Так ходить лихо – Час прийшов. Прийшов і став. І вже нікуди Не заховатись, не втекти, Не загубитись поміж люди, Не замінити серце в грудях, Нікого в світі – Час і ти. Прийшов і став. І […]...
37. Скорочено – ПОСОЛОВІВ ОД СПІВУ САД… – ВАСИЛЬ СТУС – 11 КЛАС Посоловів од співу сад, Од солов’їв, і од надсад. І од самотньої свічі, І од жалких зірок вночі. У небі місяць горовий Скидається, як пульс живий. Ущухлим світлом сяють вишні Опонічні. Допіру лив високий дощ. І всі невтішні мої передуми будив. Я двері прочинив з веранди, Де кострубатий вертоград, Собі не в силі дати лад, […]...
38. Короткий переказ – Посоловів од співу сад – ВАСИЛЬ СТУС ВАСИЛЬ СТУС Посоловів од співу сад, Од солов’їв, і од надсад, І од самотньої свічі, І од жалких зірок вночі. У небі місяць горовий Скидається, як пульс живий. Ущухлим світлом сяють вишні Опонічні. Допіру лив Високий дощ і всі невтішні Мої передуми будив. Я двері прочинив з веранди, Де кострубатий вертоград, Собі не в силі […]...
39. Твір на тему – Контрольна робота: Василь Стус О Боже мій! Така мені печаль І самота моя – така безмежна. Нема – вітчизни. Око обережно Обмацує дорогу між проваль. Ото мій шлях. Повернення. Чи – не. Ото мій шлях. Світ за очі – єдине. Пробач мені, кохана Прикраїне І матере – не проклени мене. Я геть подався. Шалом. Навмання. Я геть подався, стомлений […]...
40. Біографія Тихо Браге 1546 – 1601 Алхімік, астролог, астроном, прихильник геоцентричної теорії Сонячної системи (Земля в центрі). Засновник і творець астрономічних інструментів. Зробив безліч точних спостережень планетарних позицій, які згодом виявляться дуже корисними для попередників. Біографія Тихо Браге почалася 14 грудня 1546 в Ськане, Денмарк, який в даний час є частиною Швейцарії. Його сім’я була частиною дворянства в […]...