Як показана революція в романі “Доктор Живаго”

Початок твору вразило мене своєю оригінальністю. Описується траурна процесія. Роззяви підходять і запитують: “Кого ховають?”. Їм відповідають: “Живаго”. На такому контрасті живого і мертвого і будується весь роман. Головною подією, червоною ниткою проходить через весь роман, є революція. Крізь його призму розглядається зовнішній і внутрішній світ більшості героїв.

Пастернак не виступає ярим противником революції, він не намагається змінити хід цього процесу. Точно так само поводиться і центральний персонаж роману – Юрій Живаго. Мене дуже здивувало те, як доктор відноситься до реальності. Він сприймає її як даність, не прагнучи трансформувати, підім’яти під себе. Така позиція дозволяє розглянути революцію неупереджено, не піддаючись емоціям. Це надає міркуванням головного героя особливу цінність.

Життя Юрія і його близьких була вибита з колії, а потім і зовсім зломлена революцією. Сім’я Живаго не з власної волі залишає затишний будинок в столиці і відправляється в суворі уральські краю. Сам Юрій виявляється в загоні червоних партизан. Як бранець він просто змушений брати участь у збройному протистоянні.

Юрій не в змозі жити так, як раніше. Душевні сили покидають його. Чому це відбувається? Мені здається, Живаго просто не міг спокійно дивитися на обман, сжавшийся навколо нього щільним кільцем. Людей, які оточували доктора протягом довгого часу, стає все менше.

Одного разу Юрію Андрійовичу дуже не пощастило. Як пише автор, Живаго сіл в несправний вагон, в якому постійно щось траплялося. У доктора стався серцевий напад. У той час вся Росія теж ніби задихнулася, вибравши невірну колію в 1917 році. Живаго сприймав революцію як даність, але він не вважав цей процес чимось хорошим, що несе позитивні зміни.

Автор описує дочка Живаго через п’ятнадцять років після смерті батька. Тетяна дуже схожа на Юрія Андрійовича, але, на жаль, нічого не знає про нього. Цим автор провів паралель з революцією. Пастернак говорив, що коли люди прокинуться від цих подій, вони вже не будуть згадувати про минуле.

Роздуми автора в кінці роману стали для мене одкровенням. Він зазначає, що світ потрібно приймати таким, який він є. Життя – самостійна і гармонійна. Вона постійно оновлюється, причому незалежно від наших бажань. І навіть під кінець важкої зими 1920 Пастернак дякує життя за все. У цьому полягає мудрість і моральна сила автора.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Як показана революція в романі “Доктор Живаго”