Як навчити писати твір дитину?
Найчастіше школярі молодших класів стикаються з проблемою написання творів. Вони просто ще не вміють цього робити. Звичайно, потрібно не запускати проблему, не доводити до того, що у дитини з’являється страх перед творами, а навчити його, показати, що нічого особливо складного в творі немає.
Твір, як відомо, не стільки міркування, не просто опис, а виклад своїх думок на певну тему, крім того, за певною схемою. А діти часто не можуть навіть усний розповідь побудувати по порядку. Їх захоплюють емоції, думки перескакують… Однак упорядкування своїх думок в письмовій мові допоможе зробити більш логічним і усний варіант.
Найпростіша схема твори: вступ, основна частина (найбільша) і висновок. Цю схему (план) варто просто прописати для дитини або зробити красиву роздруківку, яка буде висіти над робочим столом, допомагаючи учневі.
Потрібно пояснити, з чого починати твір. Кілька слів про тему, про те, як вона, в принципі, важлива, а також, чим вона цікава автору. Зазвичай тему вибирають з декількох, так чому обумовлений такий вибір? Але вже якщо тема одна, то і в ній потрібно і дуже важливо знайти щось “своє”, тобто цікаве для себе.
Також у введенні можна позначити питання, на який і будуть відповідати в основній частині.
Основна частина може мати структуру. Так самій дитині буде легше впоратися з потоком ідей або, навпаки, знайти потрібні думки. Можна описати плюси і мінуси. Це може бути зроблено в різному співвідношенні, але важливо нагадати дитині, що, навіть якщо йому щось подобається чи ні, то потрібно постаратися освітити це не з одного боку, а постаратися знайти “контраргументи”.
У висновку важливо, власне, підвести підсумок. Якщо розповідалося про твір, то можна сказати, мовляв, сподобалося воно чи ні. Якщо у введенні ставилося запитання, то потрібно на нього відповісти.
До речі, для творів на літературні теми добре використовувати епіграф. Потрібно запитати дитину, яка строчка в тексті твору відображає весь його сенс або ставить важливе питання, щось важливе показує. (Такий підхід важливий і при використанні цитат в тексті, наприклад, при характеристиці персонажів.) Епіграф можна брати і з інших творів, головне, щоб він гармонійно виглядав разом з текстом твору, ставив його тон.
Коли дитина розібралася з планом, то краще постаратися проговорити кілька історій з нього. Наприклад: як ми вчора сходили до бабусі? Відповідь за структурою. Далі, логічно, переходимо до письмових варіантів. Робимо учневі все менше підказок.
Також важливо використовувати вирази, що організують мова: я вважаю або думаю, по-перше, в результаті, для початку… Їх теж можна записати окремо.
Важливо допомагати дитині, але не робити за нього. Більше хвалити, відзначати прогрес, але і звертати увагу на недоліки, щоб від них позбутися. Необхідно стежити за грамотністю, за дотриманням обсягу твору. Тоді незабаром його творами будуть захоплюватися і вчителі, і він сам.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)