Як людина намагається порушити природні правила?
Сучасна людина вже давно живе в основному в містах, користується всіма благами цивілізації, яку сам створив і впевнений, що природа залишилася десь там далеко за містом. Ось коли він їде на пікнік, або в село відпочити, то стикається з природою. Він абсолютно впевнений, що живе далеко від природи, а в місті, який він побудував, панують якісь “міські” закони. Більш того, люди часто вважають, що засновуючи своє міське самоврядування вони придумують, а також довільно змінюють правила життя в містах. Тут незнання соціології народжує масу помилок і негараздів. Насправді люди у великих скупченнях, наприклад в містах, підпадають під дію соціальних законів і управляються вже ними. За таким законам відбувається взаємодії між індивідуумами, групами людей і навіть цілими народами. Більш того, живучи в містах дуже давно, людина звикла до думки, що все інші організми теж живуть за схожими соціальними законами. Про це говорить і літературна (казкова) традиція і антропоморфне сприйняття світу навколо людини і просто укорінена звичка все навколо сприймати і оцінювати по-своєму. Так і сталося, що природні закони міський житель сильно призабув, а соціальні, єдині знайомі йому, став використовувати у всіх випадках життя і в тому числі в спілкуванні з іншими організмами і природними процесами. Відбулася підміна екологічних законів соціальними правилами. Сталося це, втім, не в природі, а в свідомості людини, більш того – в масовій свідомості.
У взаємини між людьми буває всяке. Одна людина за певних умов може будувати підступи іншому, обмежувати його інтереси, переслідувати його за що-небудь. Непоодинокі й зворотні варіанти взаємин між людьми – дружба, взаємодопомога, різні види альтруїстичного взаємодії. У першому випадку одноплемінників людина вважає ворогами, у другому – друзями. Ці ж позначення він застосовує і для оцінки та розмітки природних подій і взаємодій. Тоді хижак стає ворогом, травоїдна дає м’ясо і молоко – іншому. Інша травоїдна, поїдає квіти на газоні або пшеницю в поле, теж оцінюється як ворог. Оскільки екологічні правила залишаються невідомими, то оцінка подій відбувається за соціальними, відповідно до життєвим досвідом. Відразу ж визначається мотивація, адже ворога треба знищувати, а друга берегти. Коль скоро те й інше вже визначено, то, швидше за за справу! Згодом може виявитися, що оцінки були невірні і били друзів, але в цьому теж немає особливої біди. Людина ж вважає себе господарем всієї природи, і тому міцно побиті друзі не образяться, а випадково зовсім знищених людина собі легко пробачить. Не буває людей злопам’ятних по відношенню до самих себе. Маркування “ворог” уже націлює людини на боротьбу з так позначеним організмом. Вона ж спрощує спілкування людини з природою, робить його більш зрозумілим. Тепер, коли все розмічено, не потрібно розбиратися в заплутаних і дуже складних природних відносинах і зв’язках, просто бий ворогів і доглядай за друзями, тоді будеш жити довго і щасливо. Це примітивний принцип придатний в спілкуванні між людьми і небезпечний при перенесенні його на биоценотические взаємини. Адже там немає друзів і ворогів, корисних і шкідливих організмів. Там всякий робить свою дуже важливу роботу і тому кожен абсолютно необхідний. Такий незрозумілий світ не влаштовує городянина. Не можуть на його погляд все частини цього світу бути вкрай необхідні. Яка йому необхідність в мишах, клопах, тарганів? Людина не хоче розбиратися в пристрої системи, частиною якої він є. Йому потрібні зручності, і він прагне досягти їх навіть ціною знищення неугодних організмів.
Людина дуже хоче жити в комфорті і створює його в своїх оселях. Цього йому мало і він намагається створити комфорт у своєму місті, тобто в біоценозі. Діє він, при цьому, знову ж таки, керуючись, правилами соціальними, життєвими. Адже згідно биоценотические законам неможливо створити в співтоваристві зручність тільки одному з видів. Спільне проживання, коадаптаціі членів спільноти народжують тісні зв’язки і залежності між ними. Будь-яка зміна позначається на всіх членах спільноти. Міське спільноти підпорядковується тим же правилам, що підприємницькі кола лісу або лугу, хоча побудував місто осіб. Закони екології єдині. А тепер спробуйте в лісі створити особливо сприятливі умови лише для одного з мешканців. Уявіть ліс і почніть його змінювати так, щоб він найбільш підходив для одного з лісових видів.
Давайте зробимо ліс для дятла. Уявімо собі, що одного разу дятел вирішив змінити ліс таким чином, щоб створити для себе максимально комфортні умови. Що ж вони включають? Перш за все, це велика кількість різноманітної і смачної їжі. Крім того, великі дерева з податливою деревиною, в якій легко вирубувати комфортабельні дупла для гнізд. Це можуть бути, наприклад, старі осики з уже розм’якшеної і обробленої грибком деревиною. Убезпечити життя дятлів може відсутність в лісі хижих птахів і хижих лазячих звірів. Для досягнення ж тривалого благополуччя потрібно в цьому лісі позбавити дятлів від харчових конкурентів. Їх усіх разом з хижаками теж слід вважати шкідниками дятла. Отже, коло проблем позначився, почнемо перетворення звичайного лісу в ліс особливо зручний для дятла. Для початку всі дерева потрібно послабити і заразити короедами, усачами, златками. Адже будь-яке дерево має представити нашу дятла масу різноманітної і смачної їжі. Однак хоч і напівдохлі дерева, але повинні давати і багато шишок з насінням. Дятел любить довбати шишки і поїдати насіння. Добре б виключити з лісу всіх хижих птахів, дятел від них страждає. Втім, потрібно боротися зі шкідниками дятла, це ті птахи, звірі і комахи які теж їдять насіння з шишок. Звичайно, необхідно знищувати наїзників, адже вони заражають личинок древоточцев і тим самим зменшують кількість їжі нашого дятла. Заохочувати ж слід друзів – тих комах, які створюють для дятла їжу. Дбати слід і про тих, хто не створює, але помітно послаблює дерева і змушує їх захворіти. Адже здорове дерево марно. У ньому не живуть ні короїди, ні пошкоджують деревину личинки. Так ми і будуємо оптимальний ліс для дятла, керуючись соціальними правилами.
Що ж вийде? Як відреагує ліс на такі спрямовані впливу? Природно, що його дерева стануть швидко гинути, причому навіть відновлення деревостану призупиниться. Надлишок споживачів деревини за браком дорослих дерев буде переходити на підріст і його з’їдять. Зникнення хижаків зніме прес з популяцій інших тварин, наприклад, з гризунів. Вони почнуть інтенсивно поїдати молоді гілочки і сходи, паростки дерев і чагарників. Ліс перестане поновлюватися. Знищення комахоїдних птахів, можливих конкурентів дятла послабить контроль над чисельністю багатьох комах, личинки яких поїдають не тільки деревину стовбурів, а й коріння. Армія личинок хрущів різного віку накинеться на корені трав’янистих і деревних рослин. В результаті такого перетворення в населенні лісу дуже скоро вийде не “ліс для дятла”, а значна безлісне простір, де не зможе жити жоден дятел.
Точно так само ми намагаємося будувати “оптимальне” місцепроживання для людини! Наприклад, нам дуже подобається міський парк, і ми намагаємося зробити його зручнішим для людини. Ми садимо в ньому гарні квіти і дивовижні дерева, не піклуючись про те, як жити цим організмам, з ким вони тут пов’язані. Ми заливаємо асфальтом його доріжки і галявинки, роблячи там майданчики для танців, пішохідні та велосипедні доріжки. Багато рослин зовсім не виносять ущільнення грунту, а тим більше заливки її асфальтом. Ми хочемо, щоб в парку співали птахи і пурхали найкрасивіші з них, бігали білочки з пухнастими хвостами, кружляли в повітрі чудові метелики. Але для чистоти в парку ми ретельно вимітаємо опале листя і боремося з проникаючою сюди дикої бур’яном. Тим часом, для росту дерев і чагарників, необхідно щоб їх опале листя перегниває, повертаючи в грунт поживні речовини. З жилок цих листів багато співочі птахи будуть вити гнізда. З прутиків білка спорудить своє гніздо-Гайне. Тільки в куртинах диких бур’янів зможуть вигодувати гусениці красивих метеликів, а їхні збори лялечок дочекаються свого часу якраз в листовому опаде. Ось тоді-то і вилетять прекрасні метелики. Будь-яке “поліпшення” біоценозу можливе лише відповідно до биоценотические законами і не для одного виду, а для всієї спільноти. Поліпшити біоценоз, значить, зробити його більш насиченим видами, більш стійким, тобто довговічним.
Найчастіше людина не покращує співтовариство, а щосили намагається зупинити екологічну сукцесію в даній місцевості, тому що одне з її ланок його особливо приваблює. Так в лісовій зоні людина старанно зупиняє сукцесію на стадії “луки”. Луг цей він теж намагається зробити з однієї культури, наприклад пшениці. Для цього витрачається маса сил і засобів, розчиняються земля, видаляються проникаючі на поле чагарники. Поле поливають гербіцидами, щоб знищити тут все інші трав’янисті рослини, крім посіяних хліборобом. А ще господареві посівів доводиться посилено боротися зі своїми харчовими конкурентами, яких він сам заманив, створивши концентрований запас продукції.
Й поготів дивно виглядає перетворення ландшафту людиною, який знову-таки виходить зі своєї життєвої логіки. Так в пустелі дуже мало води і, на думку перетворювача, це вже важлива причина, щоб туди її доставити. Правда, в пустелі немає жодного організму, здатного впоратися з великою вологістю, всі тутешні жителі пристосовані до сухості. Вони не витримають надмірного зволоження ні повітря, ні грунту. Море в пустелі це дуже красиво і людина нічого не має проти нього. Однак вода йому дуже потрібна для зрошення, і тому річки течуть у море він перенаправляє на свої поля відвойовані у пустелі. Результатом такого перетворення ландшафту для потреб одного з живучих тут видів буде висихання цілого моря, і загибель всіх його жителів. Другим результатом стане неминуче засолення пустелі непомірним зрошенням, загибель живуть в ній видів і втрата цих територій для життя і господарської діяльності людини. Інтелектуальне навантаження такого проекту виявляється не меншою, ніж у розробленого дятлом. Результат в точності той же. Однак людина не дятел, його думка простягається трохи далі. Вода в пустелі скінчилася, море висохло, але ентузіазм втілення в життя основний ідеї не опал. Виявляється, моря є і в інших частинах планети! Людина не дятел. Він здогадався, додумався до цього! Є моря, значить повинні бути і живлять їх річки. Ось принципово новий проект, потрібно повернути ці великі річки і направити їх води в пустелю. Ось тоді-то води повинно вистачити на довший термін!
Або інша, не більше здорова думка, теж поспішно реалізована людьми непогано б мати прісноводне море на рівнині і до того ж дешеву електроенергію. Для цього потрібно просто загатити велику рівнинну річку. І такі проекти реалізує людина, нітрохи не перейнявшись їх результатами. А результати неважко уявити і вони будуть зовсім не ті, на які розраховував перетворювач. Створене море стане розтікатися по рівнині, замулюватися, стаючи все більш мілководним. Території боліт почнуть без міри розширюватися, підживлюється водою рукотворного моря. У прогріваються водах біля берегів чудово себе почувають одноклітинні водорості і звичайно, відбудуться спалаху їх масового розмноження. Величезна кількість водоростей досягне своїх меж, включаться механізми регуляції, і почнеться загальний мор одноклітинних організмів, отруєння продуктами їх розпаду води і як наслідок – загибель всіх інших тварин цієї частини водойми. Багато дивного і абсолютно несподіваного станеться з таким рівнинним морем і аж ніяк не всі результати своєї праці автор моря вважатиме корисними для себе. Він створював собі комфортний і красивий ландшафт, сподівався на численні блага, і з життєвих міркувань вони повинні були відбутися!
(2 votes, average: 4.50 out of 5)