ЯК “КОПАЛИ” ПРИП’ЯТЬ – Григорій Дем’янчук

Григорій Дем’янчук

ЯК “КОПАЛИ” ПРИП’ЯТЬ

Плив один приїжджий чоловік човном по Прип’яті, бачить – на березі село.

– Як називається?- питає.

– Комори.

Пливе далі годину, другу. Бачить – село.

– Як називається?

– Комори.

Схопився чоловік за голову: що за дивина? Потім догадався. Тут річка так петляє і стільки має заток і рукавів, що він заблудився.

Чому ж Прип’ять така вертлява, кривуляста? У Нобелі віддавна побутує легенда-анекдот…

Коли бог створив землю, то почав обдивлятися її. “Добре”,-сказав, але глянув на Полісся і спохмурнів:

Там виднілися пущі, болота, піски – і жодної путящої річки. Тоді викликав бригаду помічників (ангелів, чи як їх там?) і наказав:

– Спускайтесь на Полісся і викопайте ріку. Припніть болота до ріки – може, хоч трохи буде сухіше.

Не хотілося небесним “трудягам” на Полісся. Але що поробиш, спустилися в Нобель. Тоді тут не було ні озера, ні річки. Люди жили з лісу – бортникували, полювали. Ну, звісно, почастували вони копачів мед-горілкою. Повеселіли копачі, заспівали, та як почали танцювати! Так гупали чоботиськами об землю, що дірки пробили в ній, і вода пішла, і озеро стало. “Добре!”- сказали копачі і знову взялися за мед-горілку.

А потім згадали, що треба ріку копати. “Припнемо болота до річки, буде Прип’ять”,- сказали і пішли за село. А вже звісно, як п’яні ходять: туди-сюди. Так і копали: туди-сюди. Тому й приїжджий чоловік потрапив з Комор до…Комор. І нині ніхто не скаже, що біля Нобеля ріка – стільки їх тут переплітається, розходиться, сходиться. Справді “стоходна” ріка! А весною вона й на ріку не подібна – величезне безбережне озеро та й годі. Тільки де-не-де з води піднімаються “гори”- невисокі піщані пагорби.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ЯК “КОПАЛИ” ПРИП’ЯТЬ – Григорій Дем’янчук