Як формуються системи розселення
Види розміщення населених пунктів. На будь-якій карті, що показує розміщення населених пунктів, можна виділити три основні види подібного розміщення (рис. 27):
Лінійний, при якому розміщення населених пунктів зумовлюється транспортними магістралями – автомобільними або залізницями, судноплавними ріками;
агломераційний, де скупчення населених пунктів спостерігається навколо великого міста, родовища корисних копалин або обумовлено вигідним географічним положенням території;
рівномірне розміщення характерно для населених пунктів, що виконують функції центрів забезпечення товарами і послугами рівномірно розміщеного сільського населення.
Таким чином, поселення людей виникають не випадково, а на підставі загальних правил і закономірностей, утворюючи складну структуру супідрядності від міст-гігантів до сіл, пов’язаних в єдиний комплекс “місто і райони його тяжіння”.
Фактичне розміщення великих, середніх і малих міст є результатом взаємної дії економічних, природних, історичних факторів.
Модель центральних місць В. Крісталлера. Одним з перших учених, який помітив закономірності в розміщенні міст, був П. П. Семенов-Тян-Шанський. У роботі “Місто і село в Європейської Росії”, опублікованій в 1910 р, він виявив “географічний закон”, згідно з яким місто являє собою як би центр планетарної системи, бо навколо нього по радіусах на відомих відстанях виникають допоміжні міста менших розмірів, що знаходяться в економічній залежності від головного міста.
Робота Вальтера Крісталлера “Центральні місця Південної Німеччини” була опублікована в 1933 р, в ній автор виклав модель оптимального розміщення міст, покликану поліпшити територіальну організацію суспільства і удосконалити адміністративно-територіальний поділ Німеччини.
В. Крісталлер – німецький учений, переконаний прихильник планового регулювання. Обіймав високі посади у відомстві СС, яке вело наукові розробки по оптимізації адміністративно-територіального поділу в Східній Європі (на землях, захоплених Німеччиною в ході Другої світової війни). Після розгрому фашизму жив у Західному Берліні, вступив в комуністичну партію. У 1964 р Крісталлер отримав нагороду Асоціації американських географів за видатні наукові заслуги, проте в’їзну візу в США йому не дали через членство в комуністичній партії.
В. Крісталлер використовував такі терміни: центральне місце – синонім міста, центр для всіх інших населених пунктів даного району, що забезпечує їх “центральними товарами” і “центральними послугами”; доповнюють райони – території, які обслуговуються центральними місцями; конус попиту – радіус зони збуту “центральних товарів” (рис. 30), нижня межа якого визначається граничним розміром ринку, а верхній – відстанню, поза яким центральне місце вже не здатне збувати свій товар (кількість збувається товару скорочується зі зростанням відстані, так як збільшуються транспортні витрати).
У моделі В. Крісталлера існує чітка залежність між розмірами міст і рівнем розвитку їх функцій як центрів роздрібної торгівлі. Центри більш високого порядку, більшої людності надають широкий набір товарів і послуг; низького порядку і меншою людности – більш вузький набір товарів. Наочний приклад організації території за принципом центральних місць – розміщення навчальних закладів: у місті – обласному центрі обов’язково є 1-2 вищих навчальних заклади, де навчаються переважно жителі даній області, в районних центрах вузів, як правило, немає, зате є стандартний набір середніх навчальних закладів: медичне училище, коледжі системи середньої професійної освіти, де навчається молодь даного району; а в селах, в залежності від кількості мешканців, працюють середні або тільки початкові школи. Таким чином, у міру просування вгору по “сходах освіти” число спеціалізованих навчальних центрів зменшується, кількість учнів зростає, зростають і доповнюють райони. Аналогічна залежність існує, наприклад, і в розміщенні лікарень.
Крісталлер сформулював виявлені закономірності наступним чином: група тотожних центральних місць має шестикутні доповнюють райони, а самі центральні місця утворюють правильну трикутну решітку.
Розташування міст по моделі Крісталлера забезпечує оптимальне розміщення споживачів товарів і послуг до найближчих центральним місцям. Таким чином, ринкова і транспортна інфраструктури та адміністративна структура оптимізуються.
Шестикутна (гексагональна) решітка центральних місць виникає в результаті прагнення розмістити на площині максимальну кількість конусів попиту.
Якщо міста розміщуються у вузлах решітки, то територія обслуговується мінімальним числом центральних місць, а значить, дане розміщення відповідає критеріям оптимізації ринкової структури. Якщо міста розміщуються в середині ребер решітки, то оптимальним стає транспортне сполучення між центральними місцями (рис. 31).
Оптимізація адміністративної структури відбувається, коли всередині ринкової зони центрального місця більш високого порядку розташовується населений пункт нижчого порядку.
Умови виконання моделі центральних місць. Ідеальне розміщення міст може існувати тільки на нескінченній однорідної рівнині з однаково рівномірною щільністю і купівельною спроможністю населення, рівномірним розміщенням ресурсів, однаковим транспортним сполученням. Передбачається також, що покупка центральних товарів здійснюється в найближчому центральному місці (т. Е. Поїздки за товарами і послугами оптимальні) і ні одне з центральних місць не отримує надлишковий прибуток. Очевидно, що наявність корисних копалин веде до підвищення щільності населення і зближенню центральних місць.
Численні критики В. Крісталлера намагалися знайти схему, запропоновану ним, в реальному житті і, не знайшовши, звинувачували автора у відірваності від дійсності. Насправді ідеальної шестикутної решітки центральних місць ніде на Землі не існує, як немає в реальному житті багатьох ідеальних явищ, наприклад ідеального газу (у хімії), абсолютного нуля (у фізиці). Однак припущення про їх існування є надзвичайно важливим для аналізу і зіставлення реальних і ідеальних моделей, що дозволяє робити важливі висновки, передбачати майбутні зміни.
Модель Крісталлера дозволяє передбачати відстані між містами однакових розмірів, оскільки очевидно, що при інших рівних умовах великі міста будуть перебувати на більш далекій відстані один від одного, ніж малі.
У 1940 р вийшла робота німецького економіста Августа Льоша “Географічне розміщення господарства” (1954 р переведена на російську мову), в якій була представлена більш складна модель розміщення міст, максимально наближена до реального світу. А. Леш ввів в свою модель додаткові фактори, головний з яких – спільне для всіх населених пунктів даної території центральне місце: найбільший і важливе місто.
Модель Леша дозволила оптимізувати все три структури – ринкову, транспортну і адміністративну. А. Леш, на відміну від Крісталлера, був прихильником лібералізму в економіці та плюралізму в політиці. Наукову кар’єру розпочав у Гарварді, під час війни працював в Інституті світового господарства в Кілі. Від заслуженої посаді професора відмовлявся, бо не хотів приймати присягу на вірність фюреру; професором став тільки після капітуляції Німеччини.
І В. Крісталлер, і А. Леш починали свою наукову кар’єру як економісти, але, не знайшовши в економіці методів вирішення завдань територіальної оптимізації господарства, стали шукати їх в географії.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)